Індивідуальне читання

Індивідуальне читання

 Індивідуальне читання – це самостійне читання німецькомовної літератури, яку кожен студент обирає для себе, з подальшим обговоренням; індивідуальна робота передбачає також підготовку доповідей з прочитаного. Одна з особливостей організації індивідуального читання студентів полягає в наданні студентам свободи у виборі автентичного німецькомовного твору для читання. При цьому не рекомендується обирати для індивідуального читання поетичні тексти і тексти, що є адаптованими чи були взяті з мережі Інтернет. Таке застереження зумовлено тим, що у поетичних текстах багато книжної чи застарілої лексики, що суттєво утруднює осмислення тексту, а в адаптованих творах нерідко спостерігається спрощення лексики та граматики, що знижує ступінь автентичності тексту. Те ж саме стосується й творів з мережі Інтернет. Мінімальний обсяг автентичного тексту для індивідуального читання на 1 курсі має становити 50 – 60 сторінок за семестр.

 

Для індивідуального читання пропонується така література:

1. Felix Theo. Der Märchenkönig. Leichte Lektüren für Deutsch als Fremdsprache in 3 Stufen. (Stufe 1) Niveau A1 – A2. – Langenscheidt, – Berlin, 2003. – 40 S.

2. Felix Theo. Das Gold der alten Dame. Leichte Lektüren für Deutsch als Fremdsprache in 3 Stufen. (Stufe 2) – Langenscheidt, – Berlin, 2005. – 42 S.

3. Peter Härtling. Tante Tilli macht Theater. Weinheim; Basel : Beltz & Gelberg, 1997.

4. Bernhard Schlink. Der Vorleser. – Diogenes Taschenbuch, 1995. – 207 S.

5. Miriam Pressler. Bitterschokolade. – Beltz Verlag, Weinheim und Basel. – 1986. –    158 S.

6. Hilda Stahl. Teddy Jo und das Rätsel des gelben Zimmers. – Memra-Verlag, 1987. –   124 S.

 

Контроль індивідуального читання 

Контроль індивідуального читання передбачає виконання студентами таких завдань:

  1. Підготовка анотації до прочитаного та питань до тексту. (Контроль письма).
  2. Презентація змісту прочитаного. Студент розповідає про причину обрання саме цього твору, його сюжетну лінію, проблематику, головних героїв тощо. (Контроль говоріння й аудіювання).
  3. Відповіді на запитання одногрупників (викладача) за текстом. (Контроль говоріння й аудіювання).
  4. Складання глосарію до твору. У процесі читання твору студент має виписувати незнайомі лексичні одиниці (ЛО) та їх переклад у окремий зошит. Під час індивідуального читання протягом семестру студент має вивчити мінімум 200 – 250 ЛО (активний словниковий запас), решта ЛО становить пасивний словниковий запас. (Контроль поповнення активного і пасивного словникового запасу).
  5. Читання уривку тексту. (Контроль читання вголос і виявлення фонетичних помилок).
  6. Переклад (усний або письмовий) уривку тексту або окремих речень. (Контроль навичок перекладу).

 

Контроль знань

Поточний і підсумковий контроль знань студентів

 

Поточне оцінювання знань студентів проводиться у межах кожного модуля, що створює підстави для підсумкового оцінювання. Поточний контроль реалізується у формі опитування, експрес-контролю (тести, прямий та зворотній переклад речень, прослуховування і обговорення аудіо текстів і відеофільмів, словникові диктанти, перекази, формулювання питань до текстів, відповіді на запитання тощо), а також оцінювання результатів виконання індивідуальних завдань, контролю засвоєння навчального матеріалу, запланованого на самостійне опрацювання.  Поточний контроль  передбачає оцінювання рівня знань студента з дисципліни, систематичності роботи протягом семестру, активності у вивченні програмного матеріалу тощо.

Модульний контроль здійснюється в кінці кожного модуля. Зміст МКР та критерії оцінювання визначаються робочою програмою з дисципліни. Модульний контроль включає письмову модульну контрольну роботу (МКР) та усне опитування (усна частина МКР).

Модульна контрольна робота здійснюється у формі виконання студентом письмових контрольних завдань (контрольної роботи, тесту тощо) згідно затвердженого графіку. Виконання студентами МКР спрямоване на всебічну і комплексну перевірку обсягу, рівня та якості засвоєння навчального матеріалу, що входить до певного модуля.

Усна частина МКР проводиться у формі усного опитування. Зміст цієї складової модульного контролю визначається програмним матеріалом модуля і може включати: опитування правил граматики, бесіда на запропоновану тему, перевірка рівня засвоєння лексичного матеріалу з теми, перевірка виконання самостійної та індивідуальної роботи тощо.

Максимальна сума балів за один модуль складає 20 балів.

Відповідність отриманих студентом поточних балів за 20-бальною шкалою до шкали  ECTS та загальнонаціональної шкали

17-20   «відмінно»

13-16    «добре»

9-12      «задовільно»

1-8        «не задовільно»

Оцінка у балах за за кожен модуль  є середнім арифметичним наступних оцінок: середня оцінка за підсумками поточного оцінювання; оцінка за письмову модульну контрольну роботу; оцінка за результатами усного опитування (усна частина МКР).

 

Підсумковий контроль (іспит) складається з двох частин: письмової та усної.

Письмова частина  –  комплексна підсумкова письмова робота (тест) на перевірку знань та вмінь. Завдання  тесту можуть бути наступними:

1) творчий переказ (переказ з елементами міркування) одноразово прослуханого тексту обсягом 2000 – 2500 др. знаків. Тривалість виконання роботи – 2 академічні години.

2) Виправлення 10 лексичних, граматичних, орфографічних і пунктуаційних помилок у письмово пред’явленому тексті з поясненням помилок. Обсяг тексту складає 180 – 200 повнозначних слів. Тривалість роботи – 30 хвилин.

Усна частина – усний екзамен, екзаменаційний білет якого може містити такі завдання:

  • Читання вголос з урахуванням правил інтонаційно-інформаційної організації адаптованого тексту з пройденої тематики (обсяг 0,7 друк. арк.), постановка запитань до основних смислових частин тексту та відповіді на запитання екзаменатора до тексту.
  • Діалогічне мовлення. Бесіда з екзаменатором на основі запропонованої мовленнєвої ситуації на базі вивченого протягом семестру тематичного матеріалу (без підготовки).
  • Монологічне мовлення. Висловлювання по одній з тем програми курсу на основі заданої мовленнєвої ситуації (без підготовки).
  • Усний переклад 5-10 речень, складених на основі пройденого граматичного і лексичного матеріалу.
  • Граматична тема. Наведення основних правил та прикладів із однієї з вивчених протягом семестру граматичних тем. 

    Заохочувальні та штрафні бали:

    • за участь у позааудиторних заходах німецькою мовою (у святі поезії, фонетичному конкурсі, фестивалі німецької пісні, заключному турі олімпіади з німецької мови тощо) додаються заохочувальні бали за кожний вид участі;
    • пропуск занять, неявка на модульну контрольну роботу, неподання письмових робіт без поважних причин, невиконання студентом завдань на самостійне позаудиторне опрацювання програмного навчального матеріалу карається штрафними балами у розмірі вагового балу відповідного виду контролю, тобто рейтингова оцінка пропущеного заняття або невиконаного завдання – 0 балів.

     

    Порядок проведення іспитів та критерії оцінювання знань студентів з дисципліни

     

    До сесії допускаються студенти, семестровий рейтинг яких на початок сесії становить 20 балів і вище за умови позитивного виконання трьох модульних контрольних робіт. Студенти із семестровим рейтингом на початок сесії нижче 20 балів вважаються такими, що не виконали вимоги навчального плану з дисципліни. Вони не допускаються до семестрового контролю.

    За кожний модуль студент може отримати максимально 20 балів (за відвідування занять, рівень активності та рівень знань на практичних заняттях, за виконання поточних домашніх завдань, за самостійну та індивідуальну роботу, за модульну контрольну роботу тощо).

    За результатами кожного семестру студент отримує підсумкову оцінку за   100-бальною системою, яка розраховується як середньозважене оцінок за кожен з трьох модулів у семестрі та оцінки за іспит. Максимальний рейтинг студента за 3 модулі кожного семестру без заохочувальних балів становить: 20+20+20=60 балів (+ 40 балів за іспит).

     

    Структура оцінювання успішності навчання студента при вивченні дисципліни:

     

    Поточна успішність

    (максимальний рейтинг – 60 балів)

    Підсумковий контроль  

    Сума

    (підсумкова оцінка)

    Змістовий

    модуль 1

    Змістовий

    модуль 2

    Змістовий

    модуль 3

    Іспит

    20

    20 20 40  

     

    100

     

     

     

    Підсумкова оцінка  з  дисципліни  у  балах  переводиться  в  оцінку  за національною шкалою та оцінку за шкалою ЕСТS.

     

    Відповідність отриманих студентом залікових балів за 100-бальною шкалою до шкали  ECTS та загальнонаціональної шкали

     

    90-100   «відмінно»

75-89      «добре»

60-74      «задовільно»

1-59          «незадовільно»

 Подолання труднощів аудіювання

Рекомендації з подолання труднощів аудіювання

 

Важливою складовою аудиторної та самостійної роботи студентів 1 курсу є прослуховування автентичних аудіотекстів ((напр., німецькомовних аудіокурсів „Deutsche Welle“: Deutsch Interaktiv). На початковому ступені навчання студенти прослуховують модифіковані аудіотексти, завдяки чому розвивається фонематичний слух, уміння прогнозувати зміст повідомлення.

Для подолання об’єктивних труднощів аудіювання (наявних в аудіотексті) необхідно особливу увагу приділяти таким складникам інтонації аудіотексту як паузація, мелодика та логічний наголос, які полегшують сприймання мовлення на слух. Опорою для розуміння є також емоційне ставлення автора повідомлення до фактів і явищ, про які йдеться в аудіотексті. Сприймання мовлення на слух починається з виділення смислових орієнтирів. Для цього використовуються не тільки фактори, що складають інформацію тексту, але й вставні слова, повтори, риторичні запитання тощо, які сприяють прогнозуванню і полегшують мовну здогадку.

 

Приклади завдань для перевірки розуміння аудіотексту:

  • Визначити головну думку прослуханого аудіотексту.
  • Прореагувати на почуте.
  • Визначити, чи відповідає наведена в завданні інформація змісту аудіотексту.
  • Виправити твердження які не відповідають змісту аудіотексту.
  • Завершити висловлювання відповідно до змісту аудіотексту.
  • Зафіксувати стисло в письмовій формі ключові слова / основний зміст аудіотексту.
  • Дати відповіді на запитання до прослуханого аудіотексту.
  • Упорядкувати пункти плану чи блоки аудіотексту за логікою змісту.
  • Сформулювати запитання до аудіотексту.

 

Індивідуальна робота

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА ВИКЛАДАЧА  ЗІ  СТУДЕНТОМ

(Індивідуально-консультативна робота)

 

Індивідуально-консультативна робота – це форма організації навчальної роботи викладача зі студентами,  яка здійснюється шляхом створення необхідних умов для виявлення і розвитку індивідуальних особливостей студента на основі особистісно-діяльнісного підходу. Індивідуально-консультативна робота проводиться з метою посилення мотивації студентів до пізнавальної діяльності і спрямування її в необхідному руслі. Основним завданням індивідуально-консультативної роботи викладача зі студентами є розвиток активної пізнавальної діяльності кожного студента з максимальною індивідуалізацією та урахуванням його психофізичних особливостей і академічної успішності, що сприятиме становленню особистості майбутнього фахівця. Індивідуально-консультативна робота (ІКР), як правило, проводиться у вигляді індивідуальних занять та консультацій.

Індивідуальні заняття проводяться зі студентами для підвищення рівня їхньої підготовки та розвитку індивідуальних творчих здібностей. Індивідуальні заняття можуть проводитися у формі діалогу з різних навчальних проблем, бесіди, перевірки виконання завдань з самостійної роботі студентив (СРС) тощо.

Індивідуальна робота викладача зі студентом органічно пов’язана з навчально-методичним комплексом аудиторного навчання, продовженням та розвитком якого вона є. Вирішення практичних завдань та цілей за видами мовленнєвої діяльності (читання, письмо, аудіювання, говоріння, переклад) передбачає закріплення, розвиток та вдосконалення знань, навичок і вмінь, які закладаються на практичних заняттях. Кожному аспекту викладання та виду мовленнєвої діяльності відповідають вправи, що відображують їхню специфіку. Відповідно до структури навчальної діяльності вправи забезпечують ознайомлення з додатковими іншомовними інформативними матеріалами, спонукання до спостережень та висновків, активне виконання, а також контроль за виконанням поставлених завдань.

На початковому етапі вивчення німецької мови (І – ІІ курси навчання) виникає необхідність у додатковій роботі над фонетикою. Індивідуальні заняття можуть бути спрямовані на покращення вимови, фонетичне відпрацювання окремих звуків, слів, цілих речень, а також скоромовок, приказок, віршів тощо, перебудову звичної артикуляції на основі встановлення схожості та відмінності у вимові звуків рідної та німецької мов, формування фонематичного слуху, а також оволодіння технікою вимови звуків німецької мови у мовленнєвому потоці у процесі говоріння та читання.

Консультація – це одна з форм організації навчального процесу, що проводиться для отримання студентом відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання, а також для пояснення йому певних теоретичних положень та їх практичного застосування.

Залежно від змісту і призначення виділяють такі види консультацій:

  • тематичні – проводяться з певних тем або з найбільш складних питань програмного матеріалу;
  • цільові – використовуються перед проведенням модуля або іншого виду поточного чи підсумкового контролю;
  • консультації із самостійної роботи – проводяться під час підведення підсумків СРС.

Види та форми організації індивідуально-консультативної роботи визначаються кафедрою під час розробки робочої навчальної програми дисципліни і включаються до графіку проведення індивідуально-консультативної роботи. Зміст індивідуально-консультативної роботи визначається викладачем у відповідності з потребами студентів.

 

Starke Verben

Infinitiv Präsens Präteritum Partizip II Переклад
backen bäckt и backt backte gebacken пекти
befehlen befiehlt befahl befohlen наказувати
beginnen beginnt begann begonnen починати
beißen beißt biß gebissen кусати
bergen birgt barg geborgen зберігати, захищати
bersten birst barst geborsten тріскатися, тріснути
bewegen bewegt bewog bewogen рухати
biegen biegt bog gebogen гнути
bieten bietet bot geboten пропонувати
binden bindet band gebunden зв’язувати
bitten bittet bat gebeten просити
blasen bläst blies geblasen дути
bleiben bleibt blieb ist geblieben залишатися
braten brät briet gebraten смажити
brechen bricht brach gebrochen (з)ламати
brennen brennt brannte gebrannt горіти
bringen bringt brachte gebracht приносити
denken denkt dachte gedacht думати, згадувати
dreschen drischt drosch gedroschen молотити
dringen dringt drang gedrungen проникати
dürfen darf durfte gedurft модальне дієслово, що виражає дозвіл
empfangen empfängt empfing empfangen приймати
empfehlen empfiehlt empfahl empfohlen рекомендувати
erlöschen erlischt erlosch erloschen погасати
erschrecken erschrickt erschrak erschrocken (з)лякатися
essen ißt gegessen їсти; харчуватися
fahren fähr fuhr ist gefahren їхати, їздити
fallen fällt fiel gefallen падати
fangen fängt fing gefangen (з)ловити
fechten ficht focht gefochten фехтувати, битися
finden findet fand gefunden знаходити
flechten flicht flocht geflochten плести
fliegen fliegt flog ist geflogen літати, летіти
fliehen flieht floh ist geflohen тікати, рятуватися втечею
fließen fließt floss ist geflossen текти, литися
fressen frißt fraß gefressen їсти (про тварин)
frieren friert fror ist gefroren замерзати
gären gärt gor gegoren збражувати (вино, пиво); бродити
gebären gebärt gebar geboren народжувати
geben gibt gab gegeben давати
gedeihen gedeiht gedieh gediehen рости, розвиватися
gehen geht ging ist gegangen йти, ходити
gelingen gelingt gelang is gelungen вдаватися
gelten gilt galt gegolten вважатися
genesen genest genas ist genesen одужувати
genießen genießt genoß genossen наслоджуватися
geschehen geschieht geschah ist geschehen відбуватися
gewinnen gewinnt gewann gewonnen вигравати
gießen gießt goss gegossen лити, наливати
gleichen gleicht glich geglichen вирівнювати
gleiten gleitet glitt ist geglitten ковзати
glimmen glimmt glimmte = glomm geglimmt = geglommen тліти, жевріти
graben gräbt grub gegraben копати
greifen greift griff gegriffen братися (за що-н.)
haben hat hatte gehabt мати
halten hält hielt gehalten тримати
hängen hängt hing gehangen висіти
hauen haut haute = hieb gehauen рубати
heben hebt hob gehoben піднімати
heißen heißt hieß geheißen називатися
helfen hilft half geholfen допомагати
kennen kennt kannte gekannt знати
klingen klingt klang geklungen дзвеніти
kneifen kneift kniff gekniffen обскубувати
kommen kommt kam ist gekommen приходити
können kann konnte gekonnt могти
kriechen kriecht kroch ist gekrochen повзти
laden lädt lud geladen грузити
lassen läst ließ gelassen заставляти, доручати
laufen läuft lief ist gelaufen бігати, бігти
leiden leidet litt gelitten страждати
leihen leiht lieh geliehen позичати
lesen liest las gelesen читати
liegen liegt lag gelegen лежати
lügen lügt log gelogen брехати
mahlen mahlt mahlte gemahlen молотити
meiden meidet mied gemieden уникати
melken melkt melkte gemolken = gemelkt доїти
messen mißt maß gemessen міряти
mißlingen mißlingt mißlang mißlungen не вдаватися
mögen mag mochte gemocht любити
müssen muß musste gemusst мусити
nehmen nimmt nahm genommen брати, взяти
nennen nennt nannte genannt називати
pfeifen pfeift pfiff gepfiffen свистіти
preisen preist pries gepriesen хвалити
quellen quillt quoll gequollen замочувати
raten rät riet geraten радити
reiben reibt rieb gerieben терти
reißen reißt riß gerissen рвати
reiten reitet ritt ist geritten їздити верхи
rennen rennt rannte ist gerannt бігти
riechen riecht roch gerochen нюхати
ringen ringt rang gerungen боротися
rinnen rinnt rann ist geronnen текти
rufen ruft rief gerufen кричати, кликати
salzen salzt salzte gesalzen солити
saufen säuft soff gesoffen пити
saugen saugt sog = saugte gesogen = gesaugt всмоктувати
schaffen schafft schuf geschaffen створювати
scheiden scheidet schied geschieden розділяти, відділяти
scheinen scheint schien geschienen світити, сяяти
schelten schilt schalt gescholten сварити
scheren schiert schor geschoren різати; обрізати
schieben schiebt schob geschoben рухати; штовхати
schießen schießt schoss geschossen стріляти
schlafen schläft schlief geschlafen спати
schlagen schlägt schlug geschlagen бити
schleichen schleicht schlich geschlichen крастися
schleifen schleift schliff geschliffen точити
schließen schließt schloss geschlossen закривати
schlingen schlingt schlang geschlungen витися, обвивати(ся)
schmeißen schmeißt schmiß geschmissen кидати
schmelzen schmilzt schmolz geschmolzen танути
schneiden schneidet schnitt geschnitten різати
schreiben schreibt schrieb geschrieben писати
schreien schreit schrie geschrien кричати
schreiten schreitet schritt geschritten крокувати
schweigen schweigt schwieg geschwiegen мовчати
schwellen schwillt schwoll geschwollen пухнути
schwimmen schwimmt schwamm geschwommen (s, h) плавати
schwinden schwindet schwand ist geschwunden зменшуватися, зникати
schwingen schwingt schwang geschwungen махати, розмахувати
schwören schwört schwor geschworen клястися
sehen sieht sah gesehen дивитися
sein ist war ist gewesen бути, існувати
senden sendet sandte gesandt надсилати, відправляти
singen singt sang gesungen співати
sinken singt sank ist gesunken падати, опускатися
sinnen sinnt sann gesonnen думати
sitzen sitzt saß gesessen сидіти
sollen soll sollte gesollt бути повинним
spalten spaltet spaltete gespaltet = gespalten колоти, розколювати
speien speit spie gespie(e)n випльовувати
spinnen spinnt spann gesponnen прясти
sprechen spricht sprach gesprochen говорити, розмовляти
sprießen sprießt sproß gesprossen підпирати
springen springt sprang gesprungen стрибати, скакати
stechen sticht stach gestochen колоти
stehen steht stand gestanden стояти
stehlen stiehlt stahl gestohlen красти
steigen steigt stieg ist gestiegen підніматися
sterben stirbt starb ist gestorben вмирати
stinken stinkt stank gestunken воняти, тхнути
stoßen stößt stieß gestoßen штовхати; бити
streichen streicht strich ist gestrichen ходити, блукати; торкатися рукою
streiten streitet stritt gestritten сперечатися, суперечити
tragen trägt trug getragen носити, нести
treffen trifft traf getroffen зустрічати, заставати
treiben treibt trieb getrieben гнати
treten tritt trat ist getreten входити
trinken trinkt trank getrunken пити
trügen trügt trug getragen обманювати, вводити в оману
tun tut tat getan робити
verderben verdirbt verdarb verdorben (зі)псувати
verdrießen verdrießt verdroß verdrossen сердити
vergessen vergißt vergaß vergessen забувати
verlieren verliert verlor verloren (за)губити
verzeihen verzeiht verzieh verziehen прощати
wachsen wachst wuchs ist gewachsen рости
wägen wägt wog gewogen зважувати
waschen wäscht wusch gewaschen мити
weichen weicht wich gewichen пом’якшувати
weisen weist wies gewiesen показувати
wenden wendet wandte = wendete gewandt = gewendet повертати
werben wirbt warb geworben рекламувати
werfen wirft warf geworfen кидати
wiegen wiegt wog gewogen важити
winden windet wandte = wendete gewunden мотати
wissen weiß wusste gewusst знати
wollen will wollte gewollt хотіти
ziehen zieht zog gezogen тягнути
zwingen zwingt zwang gezwungen примушувати

Фонетичні терміни

Основні поняття / Grundbegriffe:

Кількість голосних (довгота голосних). В німецькій мові існують довгі і короткі голосні. Довгота голосного є фонематичною, тобто  має семантико розрізнювальне значення: Staat [∫ta:t] – держава,  Stadt [∫tat] – місто. У відкритих та   у позиційно закритих складах голосні довгі, у закритих складах – короткі / Quantität der Vokale (Vokaldauer). Es gibt im Deutschen lange und kurze Vokale. Die Vokaldauer ist phonematisch, d.h. bedeutungsunterscheidend: Staat [∫tat] – Stadt [∫tat]. In den offenen und den positionsgeschlossenen Silben ist der Vokal lang, in den geschlossenen –  kurz.

Характеристика складу. Склад – це фонетична єдність. Склади утворюють звукову форму слова. Склади німецької мови містять один голосний (A-da) або поєднують голосний з одним або декількома приголосними (tan-zen). Якщо склад закінчується на голосний, він є відкритим (da, sah, Na-se). Склад з одним або декількома приголосними на кінці є закритим (lan-den). Якщо закритий склад внаслідок граматичних змін може бути відкритим, він є позиційно закритим (Tat: Ta-ten; Zahl: Zah-len). / Charakter der Silbe. Die Silbe ist eine phonetische Einheit. Aus den Silben setzt sich die Lautform der Wörter zusammen. Deutsche Silben können aus einem Vokal (A-da) bestehen oder aus der Verbindung eines Vokals mit einem bzw. mehreren Konsonanten (tan-zen). Wenn die Silbe auf einen Vokal ausgeht, ist sie offen (da, sah, Na-se). Die Silben mit einem oder mehreren Konsonanten am Ende sind geschlossen (lan-den). Wenn eine geschlossene Silbe bei der grammatischen Veränderung des Wortes offen wird, nennt man sie positionsgeschlossen (Tat: Ta-ten; Zahl: Zah-len).

Сильний (твердий) приступ голосних. На початку слова або морфеми голосні німецької мови вимовляються з новим приступом, тобто, з легким вибуховим звуком. Змикання голосових зв’язок проривається повітряним потоком і при цьому виникає своєрідне клацання (Knacklaut), напр.: [‘an]. / Neueinsatz (fester Einsatz). Im Anlaut des Wortes und des Morphems werden die deutschen Vokale mit einem neuen Einsatz gesprochen, d.h. mit einem leichten Sprenggeräusch. Der Verschluss der Stimmlippen wird durch den Luftstrom gesprengt und es entsteht dabei ein knackender Ton (Knacklaut), z.B. [‘an].

Відступ голосних. Короткі голосні німецької мови вимовляються з різким відступом, тобто, коливання голосових зв’язок різко обривається і наступний приголосний приєднується до голосного. Довгі голосні вимовляються не з таким сильним відступом, проте цей відступ не такий слабкий як в українській мові. / Absatz der Vokale. Die deutschen kurzen Vokale spricht man mit einem starken Absatz aus, d.h. die Schwingungen der Stimmbänder werden scharf abgebrochen und der nachfolgende Konsonant schließt sich dem Vokal fest an. Die langen Vokale werden mit einem weniger starken Absatz ausgesprochen, aber dieser Absatz ist nicht so lose und locker wie im Ukrainischen.

Придих (аспірація). Німецькі глухі приголосні [p], [t], [k]  артикулюються з більшим м’язовим напруженням ніж в українській мові. Завдяки цьому при вимові цих приголосних на початку і в кінці слова виникає особливий вибуховий звук – придих. / Behauchung (Aspiration). Die deutschen stimmlosen Konsonanten [p], [t], [k] werden mit einer größeren Muskelspannung artikuliert als im Ukrainischen. Dadurch entwickelt sich bei der Aussprache dieser Konsonanten im An- und Auslaut ein besonderes Sprenggeräusch, das Behauchung heißt.

Веляризація (вокалізація). Підйом задньої частини спинки язика у напрямку заднього м’якого піднебіння. / Velarisierung (auch Vokalisierung). Hebung der Hinterzunge zum weichen Gaumen (Velum).

 Словесний наголос. Наголос визначається ритмічним і тональним виділенням складу в слові. У простих німецьких словах наголос як правило припадає на перший кореневий склад. / Der Wortakzent. Die rhythmische und tonale Wortbetonung wird durch die Hervorhebung einer Silbe im Wort bestimmt. In einfachen deutschen Wörtern liegt der Wortakzent in der Regel auf der ersten Stammsilbe. z.B. Anna [«ana], Laden [l’a:dən], tanzen [‘tantsən].

Інтонація – це ритмічне і тональне оформлення синтаксично пов’язаних між собою слів до вислову. Інтонація є найважливішою ознакою речення та визначає його тип відповідно до комунікативної мети, напр. питання, повідомлення, спонукання. / Die Intonation ist die rhythmische und tonale Gestaltung der syntaktisch verbundenen Wörter zu einem Ausspruch. Die Intonation ist eines der wichtigsten Merkmale des Satzes und bestimmt seine Art entsprechend dem kommunikativen Ziel, z.B. Frage, Mitteilung, Aufforderung.

Фразовий (логічний) наголос – наголошення найважливішого за значенням слова в реченні. Наголошений склад  (Schwerpunktsilbе) утворює головний момент висловлювання і називається фразовим наголосом. Фразовий наголос позначають     [ » ], напр.: Anna «tanzt [‘ana «tant]. / Der Satzakzent ist die Hervorhebung des sinnwichtigsten Wortes im Satz. Die betonte Silbe des sinnwichtigsten Wortes bildet den Schwerpunkt der Aussage, sie wird Schwerpunktsilbe genannt und trägt den Satzakzent. Die Hauptbetonung im Satz bezeichnet man mit [ » ], z. B. Anna «tanzt [‘ana «tant].

Інтонування (мелодика) – це зміна висоти голосового тону при вимові окремих складів та синтагм. Розрізняють чотири висоти тону: високий тон, середній, нейтральний, низький. / Die Tonführung (die Melodie) ist die Veränderung der Stimmhöhe bei der Aussprache einzelner Silben und Syntagmen im Satz. Für das Sprechen unterscheidet man vier Tonhöhen: Hochstufe, Mittelstufe, Neutralstufe, Tiefstufe.

Зміна тону – це швидка зміна висоти тону голосу у найважливішому наголошеному складі. Зміна тону відбувається в реченні з одного тону до іншого та утворює мелодійний пік у порівнянні зі складами з другорядним наголосом та ненаголошеними складами. Розрізняють зниження тону голосу (Fallton) і підвищення тону голосу (Steigton). / Der Tonbruch ist eine schnelle Veränderung der Tonhöhe in der hauptbetonten Schwerpunktsilbe. Der Tonbruch erfolgt im Satz von einer Stufe zur anderen und bildet einen melodischen Gipfel im Vergleich zu den anderen neben- bzw. unbetonten Silben der Aussage. Man unterscheidet fallende (Fallton) und steigende (Steigton) Tonbrüche.

Зниження тону виражає відносно завершену думку. Зміна висоти тону голосу головного наголошеного складу (Schwerpunktsilbe) відбувається з середнього тону до низького. Таку зміну позначають дугою. Всі склади після головного наголошеного складу вимовляються у тоні, що знижується до низького тону. Ненаголошені склади позначаються [ . ]; наголошені [ _ ]. / Der Fallton drückt einen relativ abgeschlossenen Gedanken aus. Die Veränderung der Sprechtonhöhe der hauplbetonten Silbe (Schwerpunktsilbe) erfolgt von der Mittelstufe zur Tiefstufe. Man bezeichnet diese Veränderung mit einem Bogen. Alle Silben nach der Schwerpunktsilbe werden beim fallenden Tonbruch auf der Tiefstufe gesprochen. Die unbetonten Silben bezeichnet man mit [ . ]; die betonten Silben mit [ _ ]. [2, с. 11 – 12]

 

Завершальна інтонація служить для оформлення розповідних речень.           У головному наголошеному складі відбувається зниження тону. Таким чином у реченні підкреслюється нове. Інтонаційно речення структуроване так: початок речення (Vorlauf), головна частина (Volllauf), заключна частина (Nachlauf). Початок речення утворюють всі ненаголошені склади до першого наголошеного. Головна частина починається з першим наголошеним складом у середньому тоні і завершується головним наголошеним складом у низькому тоні. Заключну частину утворюють усі склади після головного наголошеного складу. Вони вимовляються в низькому тоні. Початок речення може бути відсутнім. Тоді речення починається з головної частини. / Die terminale Satzintonation dient zur Gestaltung der Aussagesätze. Die Schwerpunktsilbe spricht man dabei im Fallton aus. Dadurch wird das Neue im Satz hervorgehoben. Intonatorisch wird der Satz in Vorlauf, Volllauf und Nachlauf strukturiert. Den Vorlauf bilden alle unbetonten Silben vor der ersten betonten. Sie werden in der Neutralstufe gesprochen. Der Volllauf beginnt mit der ersten betonten Silbe in der Mittelstufe und endet mit der Schwerpunktsilbe in der Tiefstufe. Den Nachlauf bilden alle Silben nach der Schwerpunktsilbe. Sie werden in der Tiefstufe gesprochen. Der Vorlauf kann fehlen. Dann beginnt der Satz mit Vollauf.

 

Придих. Придих (аспірація) глухих приголосних [p], [t], [k] залежить від їх позиції в слові. З сильним придихом приголосні [p], [t], [k] вимовляються: 1) перед наголошеним голосним на початку складу (Pute, Tulpe, kämpfen); 2) після наголошеного голосного у кінці слова (Tag, Kalb). У ненаголошених складах і перед редукованим голосним приголосні [p], [t], [k] отримують слабкий придих, напр.: Palast, Tablette. Перед вибуховими  приголосними та фрикативними звуками,            а також після [s] і [ʃ] приголосні [p], [t], [k] вимовляються без придиху: Oktober, Arbeit suchen, spät, Stuhl, einen Tisch kaufen / Behauchung. Die Behauchung (Aspiration) der stimmlosen Konsonanten [p], [t], [k] ist von ihrer Position im Wort abhängig. Sie werden am stärksten behaucht: 1) vor betontem Vokal im Anlaut einer Silbe (Pute, Tulpe, kämpfen); 2)nach betontem Vokal im Wortauslaut (Tag, Kalb). In unbetonten Silben und vor dem reduzierten Vokal werden sie schwach behaucht, z.B. Palast, Tablette.  Vor Verschluss- und Engelauten sowie nach [s] und [ʃ] werden sie nicht behaucht: Oktober, Arbeit suchen, spät, Stuhl, einen Tisch kaufen.

Закон кінця слова. У німецькій мові дзвінкі приголосні оглушуються у кінці складу та слова: und [‘unt], Flug [flu:k], Lob [lo:p]. Проте існують декілька виключень, напр.: neblich [b], niedrig [d], Gegner [g], regnen [g] та ін. Auslautgesetz. Im Deutschen werden die stimmhaften Konsonanten im Silben- und Wortauslaut stimmlos ausgesprochen: und [‘unt], Flug [flu:k], Lob [lo:p]. Es gibt aber einige Ausnahmen, z.B. neblich [b], niedrig [d], Gegner [g], regnen [g].

Часткове оглушення приголосних. Німецькі дзвінкі приголосні вимовляються після глухого приголосного у кінці слова та складу після глухого приголосного або після довгої паузи менш дзвінко ніж у середині слова між двома голосними (das Bett, Sand – lesen). У транскрипції часткове оглушення позначається знаком [‘], (апострофом після приголосного або крапкою над буквою) напр.:         [das b’et] / Halbstimmhaftigkeit. Die deutschen stimmhaften Konsonanten werden im Wort- und Silbenanlaut nach einem stimmlosen Konsonanten oder nach einer langen Pause weniger stimmhaft ausgesprochen als im Inlaut zwischen zwei Vokalen. In der Lautschrift wird die Halbstimmhaftigkeit mit dem Zeichen [‘]. markiert. z.B. [das b’et].

Палаталізація (пом’якшення приголосних). Пом’якшення приголосних, яке виникає внаслідок підняття середньої частини язика до твердого піднебіння (Palatum). На відміну від української мови палаталізація як фонематична (смислорозпізнавальна) особливість не притаманна системі німецьких приголосних. Але як артикуляційне явище вона частково проявляється тоді, коли приголосні [k], [g] пом’якшуються у поєднанні з голосними переднього ряду, напр.: kann – Kind. / Palatalisierung. Die Palatalisierung der Konsonanten entsteht durch die Hebung der Mittelzunge zum harten Gaumen (Palatum). Im Unterschied zum Ukrainischen ist die Palatalisierung als phonematisches (bedeutungsunterscheidendes) Merkmal dem deutschen Konsonahtensystem ganz fremd. Aber als artikulatorische Erscheinung kommt sie teilweise vor, wenn die Konsonanten [k], [g] in Verbindung mit Vokalen der vorderen Reihe erweicht werden, z.B. kann – Kind.

 Інтонація у додаткових запитаннях. Додаткові запитання – це питальні речення з питальним словом. У німецькій мові такі речення вимовляються як правило з завершальною інтонацією (порівняйте з окличними реченнями). Початок речення вимовляється у нейтральному або середньому тоні, заключна частина речення – у низькому тоні. Фразовий наголос припадає на найважливіше за смислом слово і залежить від ситуації мовлення. Додаткові запитання іноді можуть ставитися особливо ввічливо і дружньо. Тоді наголошений склад ключового слова вимовляється з підвищенням тону голосу. Тон змінюється з нейтрального рівня до середнього. Тональність всіх складів заключної частини речення підвищується. / Intonation der Ergänzungsfragen. Ergänzungsfragen sind Fragesätze mit Fragewort. Die deutschen Ergänzungsfragen spricht man in der Regel mit terminaler Intonation (Vergleich Aussagesätze!). Den Vorlauf des Satzes spricht man in der Neutral- oder Mittelstufe und den Nachlauf in der Tiefstufe. Die Hauptbetonung liegt auf dem sinnwichtigsten Wort und bezieht sich auf die Situation der Rede. Ergänzungsfragen können manchmal besonders höflich und freundlich gestellt werden. In diesem Fall spricht man die Schwerpunktsilbe im Steigton. Der Ton verändert sich von der Neutralstufe zur Mittelstufe. Die Tonführung aller Nachlaufsilben steigt kontinuierlich weiter an.

 Асиміляція – уподібнення приголосних у мовленнєвому потоці. Для німецької мови характерною є асиміляція за глухістю. Існує два типи асиміляції: регресивна асиміляція, напр.: selbst [zelpst], du sagst [du ‘za:kst]; прогресивна асиміляція, напр.: das Buch [das ‘bu:x], etwas [«etvas], antworten [«antfɔrtən]. Прогресивна асиміляція – це часткова асиміляція. Наступний дзвінкий приголосний вимовляється приглушено. Часткова прогресивна асиміляція за глухістю позначається  [ ° ] або [ o ], в залежності від графічної форми знака. / Assimilation ist die Angleichung der Konsonanten im Redestrom. Für die deutsche Sprache ist die Assimilation nach der Stimmlosigkeit charakteristisch. Man unterscheidet folgende Arten der Assimilation: regressive Assimilation, z. B. selbst [zelpst], du sagst [du ‘za:kst]; progressive Assimilation, z. B. das Buch [das ‘bu:x], etwas [«etvas], antworten [«antfɔrtən]. Die progressive Assimilation ist eine teilweise Assimilation. Der nachstehende stimmhafte Konsonant wird halbstimmhaft gesprochen. Die Halbstimmhaftigkeit bezeichnet man mit [ ° ] oder [ o ], je nach der graphischen Form des Zeichens. [1, с. 33 – 34]

Інтонація у спонукальному реченні подібна до інтонації у розповідному реченні. Для головного наголошеного складу характерним є підвищення і зниження тону. Спонукальне речення відрізняється від розповідного конфігурацією тону (підвищення – зниження), більшим тональним інтервалом і підвищеною інтенсивністю. Початок речення вимовляється у нейтральному тоні, заключна частина – у низькому тоні. / Die Intonation des Aufforderungssatzes ist der des Aussagesatzes ähnlich. Für die hauptbetonte Silbe ist der steigende Fallton kennzeichnend. Der Aufforderungssatz unterscheidet sich von dem Aussagesatz durch eine steigend-fallende Tonkonfiguration, ein größeres Tonintervall und eine erhöhte Intensität. Der Vorlauf wird im Neutralton und der Nachlauf im Tiefton gesprochen.

 

Питальна інтонація – це інтонація, якою про щось запитують. Такою інтонацією оформлюються також загальні запитання. Загальні запитання – це питальні речення без питального слова, які вимагають рішення (ja oder nein). Для інтонації таких речень характерним є зниження – підвищення тону. Тон починає знижуватися у нейтральному рівні, після чого піднімається до високого рівня.  Початок речення вимовляється у середньому тоні, а потім тон поступово підвищується. Характерним для заключної частини речення є підвищення тону у заключних складах. / Die interrogative Satzintonation ist die Intonation, mit der man nach etwas fragt. Mit dieser Intonation werden auch Entscheidungsfragen dargestellt. Entscheidungsfragen sind Fragesätze ohne Fragewort und erfordern eine Entscheidung   (ja oder nein). Für die interrogative Intonation ist der fallend­-steigende Tonverlauf charakteristisch. Der Fallton liegt in der neutralen Stufe, und dann steigt er bis zur hohen Tonstufe. Der Vorlauf beginnt in der Mittelstufe und hat einen allmählichen gleitenden Tonabstieg. Charakteristisch für den Nachlauf ist der Tonanstieg der Nachlaufsilben.

Складні й похідні слова мають два наголоси: головний і другорядний. Головний наголос звичайно припадає на першу складову частину, другорядний – на другу. / Zusammengesetzte und abgeleitete Wörter haben zwei Betonungen: eine Haupt- und eine Nebenbetonung. Die Hauptbetonung fällt gewöhnlich auf die erste Komponente, die Nebenbetonung auf die zweite.

 Мелодика простих речень, присудки яких мають відокремлювані префікси. У дієсловах з відокремлюваними префіксами ab-, an-, auf-, aus-, bei-, ein- mit-, nach-, vor-, weg- та ін. головний наголос [‘] припадає на префікс, а другорядний наголос – на перший кореневий склад, напр.: ‘abgeben [«ap˛ge:bən]. Якщо дієслово виражає в реченні нове, то на префікс припадає фразовий наголос. Якщо нове виражає інше слово в реченні, то фразовий наголос припадає на нього, і тональність префікса зливається з тональністю  заключної частини речення. / Intonation der einfachen Sätzen, deren Prädikate trennbare Präfixe haben. In den Verben mit trennbaren Präfixen ab-, an-, auf-, aus-, bei-, ein-, mit-, nach-, vor-, weg- u.a. ist das Präfix hauptbetont [‘] und die erste Stammsilbe des Verbs nebenbetont, z. B.: ‘abgeben [«ap˛ge:bən]. Wenn das Verb das Neue im Satz ausdrückt, so bekommt das Präfix die  Hauptbedeutung. Wenn aber ein anderes Wort das Neue im Satz ausdrückt, so trägt es die Hauptbedeutung und das Präfix gehört zum Nachlauf.

Відповідь на загальне запитання як правило починається або зі стверджувальної частки „Ja», або із заперечення „Nein». Вони утворюють самостійні синтагми і вимовляються зі зниженням тону. / Die Antwort auf eine Entscheidungsfrage wird üblicherweise entweder mit der zustimmenden Partikel „Ja» oder mit der verneinenden „Nein» eingeleitet. Sie bilden ein selbständiges Syntagma und werden im Fallton gesprochen.

Альтернативні запитання – це подвійні запитання. Вони поєднують між собою два загальних питання. Перша частина подвійного запитання вимовляється з підвищенням тону, друга частина – зі зниженням. / Alternative Fragen sind Doppelfragen. Sie verbinden miteinander zwei Entscheidungsfragen. Der erste Teil einer Doppelfrage wird im Steigton gesprochen, den zweiten Teil spricht man im Fallton.

 

Мелодика розповідних і питальних речень з однорідними членами речення. Однорідні члени речення наголошуються однаково, утворюють самостійні синтагми і вимовляються з підвищенням тону (з прогресивною інтонацією). Останній член речення вимовляється зі зниженням тону (з регресивною інтонацією). / Intonation der Aussage- und Fragesätze mit gleichartigen Satzgliedern. Die gleichartigen Satzglieder erhalten gleich starke Betonung und bilden selbständige Syntagmen. Man spricht sie mit steigender Tonführung. Sie werden als weiterweisende (progrediente) Redeabschnitte angesehen. Das letzte Satzglied wird mit fallendem Tonverlauf gesprochen.

Мелодика слів автора. Слова автора вводять пряму мову. Інтонація слів автора залежить від їх позиції в реченні. У позиції перед прямою мовою тон підвищується. У позиції після прямої мови інтонація залежить від тональності прямої мови: при зниженні тону слова автора вимовляються в низькому тоні, при підвищенні – з підвищенням тону. Тональність слів автора схожа на конфігурацію тону першої частини прямої мови. / Intonation im Einführungssatz. Der Einführungssatz leitet direkte Rede ein. Seine Intonation ist von der Position im Satz abhängig. Vordersätze werden gewöhnlich mit steigendem Tonverlauf gesprochen. Die Intonation der nachgestellten Einführungssätze hängt vom Tonverlauf der direkten Rede ab. Beim Fallton wird der Einführungssatz im Nachlauf gesprochen, beim Steigton mit steigender Tonführung. Die Tonkonfiguration in den eingeschalteten Einführungssätzen ähnelt dem Tonverlauf im ersten Teil der direkten Rede.

 

Мелодика окличних речень. Окличні речення виражають різноманітні людські почуття: радість, обурення, гнів, здивування тощо. Їм притаманне підвищення висоти тону і сильні фразові наголоси. Останні склади окличного речення вимовляються у вищій тональності ніж останні склади розповідного речення. Заключна частина не досягає низького тону. / Intonation der Ausrufesätze. Die Ausrufesätze drücken verschiedene menschliche Gefühle aus: Freude, Empörung, Zorn, Staunen u. a. m. Sie zeichnen sich durch höhere Stimmlage und stärkere Satzakzente aus. Die letzten Silben eines Ausrufs liegen meistens höher als die der Aussagen. Der Nachlauf erreicht nicht die Tiefstufe.

Мелодика складного речення. Головне і підрядне речення утворюють дві самостійні синтагми. Перша синтагма вимовляється з прогресивною інтонацією, друга – з регресивною. Intonation im Satzgefüge. / Hauptsatz und Nebensatz bilden immer zwei selbständige Syntagmen. Das erste Syntagma wird mit der progredienten Intonation gesprochen, das letzte mit der terminalen.

Alphabet

Сучасний німецький алфавіт — це алфавіт на латинській основі. Складається з 26 букв.  Крім них в німецькому алфавіті існують три  умлаути  і одна лігатура, які розташовані у алфавітному порядку, тобто після Aa, Oo, Uu й S s відповідно.

A a    [a:]
Ä ä    [
ɛ:]
B b    [be:] C c    [tse:] D d    [de:] E e    [e:] F f    [
ɛf]
G g    [ge:]
H h    [ha:]
I i    [i:] J j    [j
ɔt]
K k          [ka:]
L l   
       [ɛl]
M m   
    [ɛm]
N n     
    [ɛn]
O o     [o:]
Ö ö     [ø:] P p     [pe:] Q q     [ku:] R r     [
ɛr]
S s     [
ɛs]ß       [ɛstsɛt]
T    [te:]
U    [u:]
Ü ü
     [y:]
V  [faʊ]
W  [ve:]
X   [iks]
Y  [‘ʏpsilɔn]
Z  [tsɛt]

 

Німецька фонетична транскрипція / Die deutsche Lautschrift

Голосні звуки / Vokale Приголосні звуки / Konsonanten
1. Довгі голосні / Langvokale

[i:]    [bʀi:f]        Brief

[e:]   [re:]           Reh

[ε:]   [ε:ʀə]        Ähre

[a:]   [ma:l]        Mahl

[о:]   [mo:ɐ]       Mohr

[u:]  [ʀu:fən]      rufen

[y:]   [fy:ʀən]     führen

[Ø:]  [hØ:ʀən]   hören

 

2. Короткі голосні / Kurzvokale

[ɪ]  [gɪft]           Gift

[ε]  [ʀεtən]        retten

[a]  [halt]            Halt

[ɔ] [sɔnə]                   Sonne

[ʊ] [mʊnt]         Mund

[ʏ] [glʏk]          Glück

[œ] [hœle]         Hölle

3. Дифтонги / Diphthonge

[ae]      [naen]    nein

[ao]   [maus]     Maus

[כǿ]     [nɔǿn]  neun

 

4. Редуковані голосні / Reduzierte (schwache) Laute

[ə]    [le:ʀən]     lehren

[ɐ]    [nu:ɐ]       nur
5. Глухі вибухові / Stimmlose Explosivlaute

[p]   [pɔst]        Post

[t]    [ti:ɐ]           Tier

[k]   [kuʀts]       kurz

6. Дзвінкі вибухові / Stimmhafte Explosivlaute

[b]    [bi:ɐ]        Bier

[d]    [das]        das

[g]    [gaŋ]         Gang

7. Носові / Nasale

[m]    [munt]     Mund

[n]     [nе:bən]   neben

[ŋ]    [hεŋən]     hängen

8. Сонорні / Sonorlaute

[ʀ]    [ʀunt]       rund

[l]    [le:ɐ]         leer

9. Африкати / Frikative

[f]  [fi:ɐ]           vier

[s]  [ist]              ist

[ʃ]  [ʃa:dən]       Schaden

[ҫ] [ʃpʀεҫən]    sprechen

[x] [dax]            Dach

[v] [vaʀtən]       warten

[z]  [za:gən]       sagen

[ӡ] [ӡeni:]          Genie

[j]  [ja:]               ja

[tʃ] [tʃeҫiʃ]        tschechisch

[рf] [gɪpfəl]      Gipfel

 

Redensarten

REDENSARTEN

(Приказки)

 Німецькі приказки втілюють в собі мудрість німецького народу, впливають на образність мови, але при цьому можуть викликати певні труднощі при перекладі. Іноді при перекладі приказок доводиться вдаватися до пошуку аналога в рідній мові, оскільки точний (дослівний) переклад часто не відображує сенсу приказки.

 

bei jmdm. einen Stein im Brett haben – бути на хорошому рахунку

auf des Messers Schneide stehen – ходити по лезу ножа (бути у небезпеці)

etwas schwarz sehenбачити все у чорному кольорі;

an jmdm. einen Narren gefressen haben – бути у захваті від когось;

jmdm einen Korb geben – відмовити на пропозицію одружитись;

ins Gras beißen – померти;

das ist (alles) kalter Kaffee – це вже давно відомо;

blinder Passagier – безбілетний пасажир;

sich in Fäustchen lachen – зловтішатися;

den Rubekon überschreiten —  вжити рішучих заходів;

das fünfte Rad am Wagen – «п’яте колесо» (зайве),

Öl ins Feuer gießen – доливати масла у вогонь,

 ein unbeschriebenes Blatt – «чистий лист»,

baden gehen – терпіти невдачу;

das Fett abschöpfen – знімати вершки;

etwas zur Diskussion stellen – виносити на обговорення;

Antwort geben — відповісти,

 in Aufregung geraten — розхвилюватися;

etw. an den Nagel hängen – втратити наді;

den Mund halten – мовчати, зберігати таємницю;

jmdm. den Kopf waschen – різко комусь дорікати;

das schwarze Gold – чорне золото (нафта);

ein unbeschriebenes Blatt – «чистий лист», недосвідчена людина;

unter vier Augen – на одинці з кимось, вдвох;

um ein Haar – майже, ледь;

bei jmdm auf den Busch klopfen – вивідати щось;

sich bei jmdm. lieb Kind machen – «прикинутися ягням»;

Hals über Kopf tun – робити щось необдумано;

die Beine unter die Arme nehmen – «брати ноги в руки», втікати;

den Kopf unter dem Arm tragen — бути хворим, погано себе почувати;

bei jmdm. auf dem Kerbholz stehen заборгувати комусь;

die erste Geige spielen – відігравати головну роль

ein schwerer Junge – злочинець;

die weißen Mäuse – поліцейські автоінспектори;

ein totgeborenes Kind – безнадійна справа;

ein gelehrtes Haus – розумна людина;

Stille Wasser sind tief – у тихому вирі чорти водяться;

stumm wie ein Fisch – німий як риба,

Feuer und Flamme – бути у захваті;

mit Haut und Haar – повністю;

in Grund und Boden – дуже, повністю;

Haus und Hof – усе майно;

arm und reich; alt und jung – усі;

Schritt für Schritt; Stunde für Stunde – крок за кроком, поступово;

ein Gedächtnis haben wie ein Sieb – мати погану пам’ять;

hässlich wie die Nacht – страшний як ніч;

schimpfen wie ein Rohrspatz –сваритися як торговка;

schlafen wie ein Sack – спати як немовл;

gesund wie ein Fisch im Wasser – здоровий як віл;

Dumm wie ein Ochse – дурний, як віслюк;

Mager wie eine Spinne – худий як солома;

Viel Geschrei und wenig Wolle – багато слів, а діла мало.  

schwarze Gedanken – чорні думки;

schwarzarbeiten – працювати нелегально;

etwas schwarz kaufen – купити щось нелегально

ein blaues Kleid — синець:

blaues Flecken – напідпитку;

blau sein – бути п’яним;

nicht auf den Kopf gefallen sein (nicht dumm sein).

aus dem Elternhaus ausziehen – залишати батьківський будинок;

einen Zahn ausziehen – видаляти зуб;

den Inhalt aus dem Buch ausziehen – розуміти зміст книги;

etwas außer Acht lassen – залишати щон. поза увагою

 die Achseln zucken – знизувати плечима;

Das Ei will klüger sein, als die Henne. – Яйце курку повчає.

 

____________________________________________________________

 

Darüber sind sich die Gelehrten noch nicht einig (das ist noch unentschieden).

Ach du, grüne Neune! (Ausdruck der Überraschung.(umgspr.))

Au Backe (mein Zahn, mein Kopf)!

Heiliger Schreck! (Ausruf des Entsetzens)

Wer A sagt, muss auch B sagen.

Wer das Pferd will, muss auch Zügel nehmen.

Wer den Wein trinkt, muss auch die Hefe trinken.

Wer zum Spiele kommt, muss auch spielen.

Wer den Teufel im Schiffe hat, muss ihn auch fahren.

Es ist nicht alles Gold, was glänzt. (Nicht alles, was äußerlich schön ist,

ist auch innerlich wertvoll).

Wer`s Glück hat, dem fliegen die Enten gebraten ins Maul.

Ist die Kuh noch so schwarz, sie gibt immer weiße Milch.

Heute rot, morgen tot.

Ende gut, alles gut.

Kleine Kinder – kleine Sorgen, große Kinder – große Sorgen.

ein blinder Schuss („ein ungezielter Schuss“)

eine ägyptische Finsternis („eine tiefe Finsternis“)

sich ins Fäustchen lachen („heimliche Schadenfreude empfinden“)

kalte Miete („Miete ohne Heizungskosten“)

der schöne Garten – der schöne am Ufer der

Stadt liegende Garten),

der blinder Passagier – *der blinde in der Ecke sitzende Passagier

:der blinde Vogel – der Vogel, der blind ist

der blinde Passagier – * der Passagier, der blind ist

 

jmdm auf die Beine helfen

1) „einem Gestürtzen wieder aufhelfen“

2) „jmdm helfen, eine Krankheit zu überwinden“

3) „die Kinder großziehen“

4) „jmdm finanziel helfen“

Homonyme.

 jmdm schwillt der Kamm (ugs.)

1) „jmd. wird überheblich, bildet sich etw. ein“

2) „jmd. gerät in Zorn, wird wütend“

 

das Pferd beim Schwamz aufzäumen (eine Sache verkehrt anfangen) Das

selbe bedeutut der Phraseologismus den Aal beim Schwanz fassen.

einen Affen sitzen haben (betrunken sein)

einen( kleinen) Aal sitzen haben (leicht betrunken sein)

die Augen schließen (geh)

für ewig einschlummern (geh.)

ins Greis beißen (grob) („sterben“)

 

Absolute Synonyme können

  1. a) gleich strukturiert sein:

in die Pilze gehen , in die Nüsse gehen, in die Binsen gehen (ertrinken,

verlorengehen, verschwinden);

  1. b) verschieden strukturiert sein:

einen Vogel haben, nicht alle Tassen im Schrank haben, bei dem piept`s

wohl, bei jmdm spukt es im Kopf (nicht recht bei Verstand sein);

leeres Stoh dreschen, Holz in den Wald tragen, Wasser im Siebe tragen (eine

unnützliche Arbeit tun).

Phraseologische Synonyme haben eine Besonderheit: in der synonymischen

Reihe fehlt die Dominante, weil alle Phraseologismen stilistisch markiert sind.

 

 Phraseologische Antonymie. Bei den phraseologischen Antonymen

geht es sich um eine gegensätzliche lexikalische Konstituente.

  1. B: ein warmes Herz haben (liebevoll sien)

ein kaltes Herz haben (gefühllos sein);

ein weites Herz haben (großzügig sein)

ein enges Herz haben (nicht großzügig sein);

jmdm. die Zunge binden (jmdn. zum Schweigen zwingen)

jmdm. die Zunge lösen (jmdn. zum Sprechen bringen)

  1. B: jmdm. die Hände binden – * j-m die Hände lösen

jmdm. die kalte Schulter zeigen – * jmdm. die warme Schulter zeigen

etw. mit der linken Hand erledigen – *etw. mit der rechten Hand

erledigen

  1. B: nicht auf den Kopf gefallen sein („nicht dumm sein“) –

*auf den Kopf gefallen sein

65

 

Feste Workomplexe nicht phraseologischen Typs.

Dazu gehören: phraseologisierte Verbindungen, modelierte Bildungen und

lexikalische Einheiten.

 

Phraseologisierte Verbindungen sind serielle Verbindungen einer

semantisch transformierten Konstituente mit der anderen Konstituente in ihrer

eigentlichen Bedeutung. Sie sind entweder verbale Verbindungenn

(Verb+Substantiv):

seinen Hunger / Durst bezähmen,

oder nominalive Verbindungenn (Adjektiv+Substantiv):

ein sauberer Mensch / Charakter

eine saubere Haltung / Gesellschaft.

Von den phraseologischen Verbindungen unterscheidet sich diese Gruppe der festen

Wortkomplexe durch eine serielle Verknüpfbarkeit der semantisch transformierten

(umgedeuteten) Konstituente:

jmdm. Achtung / Anerkennung / Bewunderung / Lob / Verehrung /

Beifall / Dank zollen (erweisen),

seine Gier / Neugier / Leidenschaft bezähmen (mäßigen).

Vgl.: ein blinder Passagier (reiseunberechtigt), ein sauberer Mensch (anständig),

ein blinder Schuss (ungezielt); eine saubere Gesellschaft (anständig).

Diese Bildungen stehen zwischen Phraseologismen und unfesten

kämpfen in den Kampf treten

.sich bewegen sich in Bewegung setzen

ausdrücken zum Ausdruck bringen

 

So sind einige aus dem 2 Weltkrieg stammende Soziolektismen

der Soldaten: Spratz (für ein kleines Stück Suppenfleisch), Wasser mit Wasser (für

dünne Suppe), Chinesenschweiß (für Tee), Negerschweiß (für Kaffe).

 

Bursch, Musensohn, Muse, Bruder Studio (zur Bezeichnung des Begriffs

„Studient“);

Finken, Trauermäntel, Stubenhocker, Stubenschwitzer (zur Bizeichnung der

Nichtkorpsstudenten – stark abwertende Charakteristik)

 

Gruppenwortschatz ist ein Mittel, sich von den

Nichteingeweihten abzusondern und für alle anderen Angehörigen der

Sprachgemeinschaft unverständlich zu bleiben. Dieser Jargon ist seit dem 13 Jh.

bekannt.

Z.B.: Regenwurm (Wurst), Wetterhahn (Hut), Windfang (Mantel), Brotlade

(Mund).

 

 

Jazzbomber (Tänzer mit großer Ausdauer im Tanz)

steiler Hirsch (Motorrad)

Arie (unsinniges Gerede)

Folterkammer (Turnhalle)

Cash (Bargeld)

Loser (Verlierer)

skaten (skateboardfahren)

cool (toll)

alken (Akohol trinken)

abgezopft (alt, unbrauchbar)

Die Jugensprache ist stark veränderlich, denn die Originalität geht bald

verloren. Als gegenwärtige Tendenz im Ausbau dieses Wortschatzes ist der Gebrauch

der Satzmuster, Stepeotype für neue lexikalische Füllung zu nennen:

z.B. Ich denk, … , das oft mit unsinnigen Wendungen ausgefüllt wird:

Ich denk, mein Hamster bohnert,

mein Sparschwein quiekt,

mich tritt ein Pferd,

micht streift ein Bus.

 

wissenschaftliche Termini, die heute immer stärker von der Gemeinsprache adoptiert

werden, sind:

 

 

Bei folgenden Lexemen und Phraseologismen ist die metaphorische oder metonymische

Bedeutungsübertragung oder Bedeutungserweiterung deutlich zu sehen:

Kesseltreiben, hetzen, spüren, aufstöbern, das Hasenpanier ergreifen, durch

die Lappen gehen.

So bedeutet auch einer Sache nachhängen eigentlich: tun wie der Jagdhund,

der eifrig eine Fährte verfolgt, während ihm der Jäger das Leitseil locker hängen

lässt. Als naseweis konnte einst nur ein Hund mit guter Spürkraft bezeichnet werden.

Modewörter in der saloppen

Alltagsrede. Dies geschieht nämlich vor allem dann, wenn der Wortschatz der

Jugendlichen von anderen Altersgruppen übernommen wird.

Das erlebte das Wort Klasse (,hervorragend, ausgezeichnet`), super (dieselbe

Bedeutung). Eine ähnliche Entwicklung erleben heute die entlehnten Wörter cool,

geil, affengeil, als auch die Wendungen: Ich denk, mich tritt ein Pferd!

 

in Anschlag kommen

in seinem Fach(c) sein

etw. ins Feine bringen

im Zuge sein

jmdm. etw. unter die Augen sagen

einen Stoß erleiden

jmdn. in Bestürzung setzen

jmdn. in Freiheit setzen

(Truppen) in Vertheidigungsstand setzen

jmdn. in Mangel setzen

jmdn. in/ außer Sorge setzen

einen Angriff thun (gegen jmdn.)

jmdm. Einhalt thun

Widerstand thun

den Vorschlag thun, zu…

(Friedens-) Vorschläge thun

eine Forderung an jmdn. thun

eine Reise thun/ unternehmen

eine Farth thun

Einfälle thun [im Krieg]

einen Fußfall thun

Ansprüche machen auf etw.

Aufseilen machen

Vorbereitungen machen zu etw.

Vorkehrungen machen zu etw.

Frieden machen mit jmdm.

Jagd machen auf jmdn.

jmdm. Einhalt gebieten,

Vorbereitungen treffen, Aufsehen erregen, eine Forderung stellen, Frieden schließen

mit jmdm.),

 

Guter Hoffnung sein ‘schwanger sein’

 

Die Körperteil- und Kleidungsstückwörter einbeziehenden

 

Steilen Sie fest, ob es sich bei folgenden Reihen um ideograraphische und

stilistische oder territoriale Dubletten handelt.

Skier — Schneeschuhe — Bretter

Straßenbahn — Tramway – Elektrische

Fleischer-Fleischhauer — Schlachter — Metzger — Schlächter -Wurster — Selcher

Jüngling — Bursche — ‘Iwen — Jugendlicher — Halbwüchsiger -junger Mensch —

Halbstarker —

Mädchen — Mädel — Maid — Mägdelein — Backfisch — Teenager -Jungfer — Dirn —

Göre

Ufer — Strand — Küste — Kai

Kopf- Haupt — Schädel — Ballon — Rübe — Birne — Nischel -Dach — Oberstübchen

Hand — Pranke — Klaue — Knochen — Patschhand — Pfote — Patsche — Flosse — Pratze

Ehemann — Mann — Ehegatte — Gemahl — Herr und Gebieter — bessere Hälfte — Alter —

Öller — Ehekrüppel — Haustyrann

heiraten — sich verehelichen — sich vermählen — sich verheiraten

freien — heimführen — sich beweiben — in den Ehestand treten —

in den Hafen der Ehe einlaufen — den Bund fürs Leben schließen — Hochzeit feiern —

sich trauen lassen — sich in das Ehejoch beugen

anzünden — anbrennen — anfeuern

Putzfrau — Reinemachefrau — Scheuerfrau — Raumpflegerin — Stundenfrau — Zugeherin

— Hilfe

Formgeber — Entwerfer — Konstrukteur — Designer

Korbflechter — Flechtwerker

mager — hager — spillerig — speckig — klapperdürr – spindeldürr -knochendürr —

schmächtig

untersetzt — gedrungen — stämmig — kompakt — robust — bullig

dick — korpulent — wohlbeleibt — stark — vollschlank — mollig- rundlich — drall —

wohlgenährt

erschöpft — abgespannt — angeschlagen — zerschlagen — erledigt — kaputt — erschossen —

fertig — ausgelaugt — ausgepumpt

 

elegant — schick — apart — fesch — gut angezogen — mondän

empfindlich — sensibel — mimosenhaft — zartbesaitet – gefühlvoll — empfindsam –

sensitiv

 

Suchen Sie Antonyme zu folgenden Adjektiven. Welche Erkenntnisse

gewinnen Sie über die Bedeutungsstruktur der Wörter?

saubere Wäsche, saubere Arbeit, sauberer Charakter;

saure Bonbons, saures Bier, saure Gesteine, saurer Boden, saure Miene machen,

sauere Pflicht;

helles Haar, heller Klang, helle Stimme, heller Kopf;

hoher Turm, hohe Zahl, hohes Niveau, hohe Strafe, hohe Stimme;

heißer Tag, heiße Auseinandersetzung;

schwaches Herz, schwaches Brett, schwach besiedelt, schwache Dosis;

alte Frau, altes Haus, alte Wohnung;

frisches Wasser, frische Wäsche, frische Spur, frischer Wind, frische Butter.

 

Gruppieren Sie die zusammengehörenden Wortverbindungen und

erläutern Sie die strukturellen Besonderheiten.

Gift und Galle spucken, alle Hebel in Bewegung setzen, auf den Hund kommen, auf

die Straße setzen, durch die Finger sehen, ein Auge zudrücken, ins Schwarze treffen,

mit Ach und Krach bestehen, sich auf die Lauer legen, auf den Busch

klopfen, sich etwas aus den Fingern saugen, nicht auf den Kopf gefallen sein, aus

der Haut fahren, unter dem Pantoffel stehen, in Bausch und Bogen, j-m die Hölle

heiß machen.

 

Stellen Sie die Bedeutungsunterschiede der aus den Verben abgeleiteten

Substantive fest.

laufen — Lauferei –Gelaufe — Lauf,

singen — Sigerei- Gesinge-Gesang,

schreiben – Schreiberei — Geschreibe — Schreibung,

reden — Rederei — Gerede — Rede

Паралельні тексти

Kän-gu-ruh

Als die ersten Europäer nach Australien kamen, sahen sie ein ganz außergewöhnliches Tier.

Als sie sich ihm näherten, sprang es in großen Sprüngen davon, wobei es sich mit seinen Hinterbei­nen kraftvoll abstieß.

Außerdem hatte das Tier am Bauch eine Art Sack, aus dem das Köpfchen eines Jungen herausschaute.

„Was ist das?“ fragten die Europäer die Eingeborenen.

„Kän- gu-ruh“, antworteten sie.

Und seit dieser Zeit nannte man das Tier Känguruh.

Es vergingen mehrere Jahre, bis die Europäer die Sprache der Eingeborenen erlernten und den Sinn jener Antwort verstanden.

„Kän-gu-ruh“ heißt in dieser Sprache nichts anderes als: „Ich ver­stehe euch nicht!“

Кен-гу-ру

Коли перші європейці приїхали в Австралію, вони побачили надзвичайну тварину.

Коли вони підійшли до неї, вона застрибала великими стрибками, при цьому сильно відштовхувалася своїми задніми ногами.

Крім того, тварина мала на животі свого роду мішок, з якого визирала головка малюка.

«Що це?» — Запитали європейці місцевих жителів.

«Кен-гу-ру» — відповіли вони.

І з тих пір назвали тварину кенгуру.

Минуло кілька років, перш ніж європейці дізналися мову місцевих і зрозуміли сенс цієї відповіді.

 

«Кен-гу-ру» означає на цій мові не більше ніж: «Я не розумію тебе»

Eine Elefantengeschichte

Das geschah in einem deutschen Dorf. Eines Tages schickte Frau Spinner ihren Sohn Ferdinand in den Wald, zum See.

Dort sollte er Beeren sammeln.

Ferdinand hatte ein wenig Angst, doch machte er sich auf den Weg.

Als er zum See kam, erstarrte er vor Schreck: am Ufer des Sees stand ein Elefant.

Der Junge hatte noch nie einen lebendigen Elefanten gesehen!

So ein großes Tier!

Ferdinand lief Hals über Kopf ins Dorf und rief: „Ich bin im Wald einem Elefanten begegnet!“

Alle lachten über den Jungen.

Als er nach Hause kam und sei­ner Mutter und seiner Großmutter von dem Elefanten erzählte, dachten die beiden Frauen, dass der Junge krank sei.

Sie riefen den Arzt.

Bald hielt ein Auto vor ihrem Haus, und der Arzt be­trat das Zimmer.

Er untersuchte den Jungen, fand aber nichts.

Endlich sagte er zu der Mutter: „Am besten nehme ich Ihren Jun­gen mit ins Krankenhaus!“

Ferdinand schrie: „Ich will nicht ins Krankenhaus.

Ich bin gesund!

Und einen Elefanten habe ich doch gesehen!“

Als der Arzt mit Ferdinand schon ins Auto steigen wollte, bog ein Lastwagen in die Dorfstraße ein.

„Circus Kolossal“ stand an dem Wagen.

Das Auto hielt.

„He“, rief der Mann, der neben dem Fahrer saß, „hat jemand einen Elefanten gesehen?

Wir suchen un­seren Jumbo.

Er ist vor einigen Stunden während des Transportes weggelaufen.“

„Hallo, hier, ich, ich weiß, wo er steckt!“ — schrie Ferdinand.

Niemand zweifelte jetzt an seinen Worten.

Ferdi­nand führte die Zirkusleute in den Wald, zum See.

Das Tier war noch da.

Es ließ sich leicht fangen und kehrte ruhig in den Zirkus zurück.

Ferdinands Oma aber war stolz auf ihren En­kel.

„Unser Ferdinand ist ein richtiger Elefantenjäger“, sagte sie seitdem zu allen Leuten.

(Nach H. Krause.)

 

Історія про слона

Це сталося в німецькому селі.

Одного разу пані Шпіннер послала свого сина Фердинанда у ліс, до озера.

Там він повинен був зібрати ягоди.

Фердинанд трохи боявся, однак рушив в дорогу.

Коли він прийшов до озера, він завмер від переляку: на березі озера стояв слон.

Хлопчик ніколи не бачив живого слона!

Така велика тварина!

Фердинанд стрімголов побіг у село і кричав: «Я зустрів у лісі слона!»

Усі сміялися з хлопчика.

Коли він прийшов додому і розповів своїй матері і своїй бабусі про слона, обидві жінки подумали, що хлопчик хворий.

Вони викликали лікаря.

Незабаром машина зупинилася перед їхнім будинком, і лікар увійшов до кімнати. Він оглянув хлопчика, але нічого не знайшов.

Нарешті він сказав матері: «Я б краще забрав Вашого хлопчика з собою в лікарню!»

Фердинанд крикнув: «Я не хочу в лікарню.

Я здоровий!

І я ж бачив слона! »

Коли лікар з Фердинандом вже хотів сідати в машину, на сільську вулицю повернула вантажівка.

«Цирк Колос» було написано на машині.

Машина зупинилася.

«Гей,» прокричав чоловік, що сидів поруч із водієм, «хто-небудь бачив слона?

Ми шукаємо нашого Юмбо.

Він втік кілька годин тому під час транспортування «.

«Привіт, я, я знаю, де він!» — скрикнув Фердинанд.

Ніхто не сумнівався тепер в його словах.

Фердинанд повів циркових людей у ліс, до озера.

Тварина була все ще там.

Він легко дався в руки і спокійно повернувся до цирку.

Але бабуся Фердинанда пишалася своїм онуком.

«Наш Фердинанд справжній мисливець на слонів», — говорила вона з того часу усім людям.

(За мотивами Х. Краузе.)

Am Rhein, zwischen Bingen und Koblenz, steht der Lorelei­felsen. Eine deutsche Volkssage (1)   erzählt, daß man in alten Zeiten (2) dort oft eine schöne Jungfrau (1) erblicken konnte.

Wenn der Mond schien, kam sie auf den hohen Felsen (1).

Sie kämmte ihr goldenes Haar (2) und sang dabei wunderbare Lieder (2).

Viele alte und junge Fischer (2) fanden den Tod in den mächtigen Wellen (1) des Rheins, weil sie nur auf den wunderschönen Gesang (1) der Jungfrau hörten und nicht auf die gefährlichen Felsenriffe (1) schauten.

Einige junge Fischer (2) hatten die schöne Jungfrau (1) sogar in der Nähe gesehen.

Manchmal kam sie an das Fluß­ufer und zeigte ihnen gute Stellen (2) für den Fischfang.

Immer, wenn die Fischer dem Rat der Lorelei folgten, mach­ten sie einen reichen Fang (1).

Sie erzählten überall von der wunderbaren Jungfrau (1).

(Die Sage von der Lorelei, nach A. Schreiber.)

На Рейні, між Бінгеном і Кобленцем, стоїть скеля Лорелеї. В німецькій легенді розповідається, що за старих часів тут часто можна було побачити прекрасну дівчину.

Коли світив місяць, вона при­ходила на високу скелю.

Вона розчісувала своє золоте волос­ся і співала при цьому чудові пісні.

Багато старих і мо­лодих рибалок гинули в бурхливих хвилях Рейну, адже вони слухали чудовий спів дів­чини і не дивились на небез­печні рифи.

Деякі молоді ри­балки бачили прекрасну дів­чину навіть близько.

Іноді во­на виходила на берег річки і показувала їм гарні місця для рибного лову.

Завжди, коли рибалки слухались поради Лорелеї, у них був багатий улов.

 

Вони скрізь розповідали про чудову дівчину.

(Сказання про Лорелею, за А. Шрейбером).

Ein Gewitter

Es ist ein schöner Sommertag, aber es ist zu heiß.

„Wahrschein­lich wird es ein Gewitter geben“, denken wir.

Und siehe da!

Plötz­lich bedeckt sich der Himmel mit schwarzen Wolken.

Es blitzt, es donnert, und dann regnet es.

 

Aber bald ist das Gewitter vorbei. Wieder ist der Himmel blau, und die Sonne scheint hell.

Wir gehen aufs Feld.

Wie angenehm duftet es dort!

Nach dem Gewit­ter ist die Luft etwas frischer geworden, und wir atmen sie mit voller Brust ein.

Гроза

Прекрасний літній день, але занадто жарко.

«Ймовірно, буде гроза», — думаємо ми.

І ось!

Раптово небо покривається

чорними хмарами.

Спалахи блискавки, грім, а потім йде дощ.

Але незабаром гроза проходить.

Знову небо блакитне, а сонце світить яскраво.

Ми йдемо у поле.

Як приємно пахне там!

Після грози повітря стало трохи свіжіше, і ми вдихаємо його на повні груди.

Wie man komponiert

 Ein Junge, der sehr gut Klavier spielen konnte, kam zu Mo­zart und sagte: „Ich will komponieren. Sagen Sie mir bitte, wie man das macht.“

Mozart antwortete: „Da musst du noch warten, bis du älter wirst.“

„Aber Sie haben doch schon mit dreizehn Jahren komponiert!“

„Ja, aber ich habe niemand gefragt, wie man das macht.“

Як складати музику

 Хлопчик, який дуже добре вмів грати на фортепіано, прийшов до Моцарта і сказав: «Я хочу складати музику. Скажіть, будь ласка, як це зробити».

Моцарт відповів: «Ти повинен ще почекати, поки ти станеш старшим.»

«Але Ви складали пісні вже у тринадцять!»

«Так, але я нікого не питав, як це робиться.»

Des Kaisers neue Kleider

Es war einmal ein Kaiser, der schöne Kleider sehr liebte.

Anstatt zu arbeiten und für sein Land zu sorgen, probierte er neue Mäntel und Anzüge an.

Seine Minister bewunderten ihn, aber das Volk war gar nicht zufrieden mit dem Kaiser.

Eines Tages kam ein Minister zum Kaiser und sagte: „Drau­ßen im Hof stehen zwei Schneider. Sie sagen, dass sie schöne neue Kleider nähen können.“

— „Sie sollen sofort hereinkommen!“ — be­fahl der Kaiser, ohne lange zu überlegen.

Die Schneider kamen, und einer von ihnen sagte: „Wir können herrliche Kleider nähen.

Diese Kleider haben eine besondere Eigen­schaft: Wer dumm ist, kann sie nicht sehen.“

Der Kaiser hörte aufmerksam zu. „Wenn das wahr ist“, dachte er, „kann ich erkennen, wer in meinem Lande dumm ist“.

Und er befahl den Schneidern solche Kleider zu nähen.

Die Minister sollten die Arbeit der Schneider prüfen.

Doch jedes Mal, wenn einer von ihnen zu den Schneidern kam, sah er diese fleißig arbeiten.

Dabei war aber kein Stoff zu sehen.

Und doch lobten alle Minister die Arbeit der Schneider, denn sie woll­ten nicht, dass man sie für dumm hielt.

Nach einer Woche waren die Kleider fertig.

Der Kaiser wollte sie sofort anziehen und spazieren gehen, um sie dem Volk zu zeigen.

Die Schneider baten ihn, sich auszuziehen.

Das tat er, und dann ließ er sich von den Schneidern ankleiden, aber er sah keine Kleider.

„Wie schön!!“ riefen die Minister, obwohl sie auch keine Kleider sahen.

 

„Was soll ich nur anfangen?“ dachte der Kaiser.

„Ich bin also dumm und kann nicht Kaiser sein.“

Laut aber sagte er: „Ich bin sehr zufrieden. Die Kleider gefallen mir gut.“

 

Er gab den Schneidern Geld, und diese liefen schnell fort.

Der Kaiser ging nun durch die Stadt. Ohne Kleider sah er komisch aus.

Aber niemand lachte, denn es war ja der Kaiser!

Plötzlich rief ein kleines Mädchen: „Der Kaiser hat ja keine Kleider an!“

Da lachten alle Leute und riefen: „Er hat keine Kleider an!“

Der Kaiser schämte sich, aber er konnte nicht weglaufen und musste durch die ganze Stadt nach Hause zurückkehren. (Nach H. C h r. A n d e r s e n.)

 

Новий одяг Імператора

 Жив був імператор, який дуже любив гарний одяг.

Замість того щоб працювати і піклуватися про країну, він приміряв нові пальто та костюми.

Його міністри захоплювався ним, але люди не були задоволені імператором.

Одного разу міністр прийшов до імператора і сказав: «У дворі стоять два кравці. Вони кажуть, що вони можуть пошити гарний новий одяг.»

«Нехай вони прийдуть негайно!», — наказав імператор, не довго роздумуючи.

Кравці прийшли, і один з них сказав: «Ми вміємо шити красиві сукні.

 

Цей одяг має одну особливу властивість: Той, хто дурний, не зможе їх побачити «.

Імператор уважно слухав.

«Якщо це правда,» подумав він, «я можу дізнатися, хто дурний в моїй країні».

І він наказав кравцем шити такі сукні.

Міністри повинні були перевірити роботу кравців.

Але кожного разу, коли один з них приходив до кравцем, він бачив, що вони старанно працюють.

При цьому не було видно ніякої тканини.

Проте, всі міністри хвалили роботу кравців, тому що вони не хотіли, щоб їх вважали дурними.

Через тиждень одяг був готовий.

Імператор захотів надіти його негайно і йти гуляти, щоб показати його людям.

Кравці попросили його роздягнутися.

 

Це він зробив, а потім він дозволив кравцем себе одягнути, але він не бачив ніякого одягу.

«Як гарно !!» вигукнули міністри, хоча вони також не бачили ніякого одягу.

«Що мені робити?» думав імператор.

 

«Я, отже, дурний і не можу бути імператором.»

Але вголос він сказав: «Я дуже задоволений. Одяг мені дуже подобається».

Він дав кравцям гроші, і вони швидко втекли.

Імператор тут же пішов через місто. Без одягу він виглядав смішно.

Але ніхто не сміявся, бо це ж був імператор!

Раптом маленька дівчинка закричала: «На імператорі ж немає одягу!»

І тут все люди засміялись і закричали: «На ньому немає одягу!»

Імператору було соромно, але він не міг втекти і мав повертатися додому через все місто.

(За мотивами казки Г.Х. Андерсена)

 

Ira: Warum ist in diesem Zimmer so eine Unordnung?

Mascha: Ich packe meinen Koffer. Ich reise morgen ab.

I r a: Hast du schon eine Fahrkarte gelöst?

Mascha: Ich habe die Fahrkarte sogar im Voraus bestellt.

Ira: Wohin geht die Reise?

Mascha: Nach Deutschland.

I r a: Wann fährst du?

Mascha: Morgen früh. Und ich habe noch den Koffer nicht gepackt.

Ira: Ich helfe dir gern.

Zu zweit geht es ja viel schneller.

 

Und dann bringe ich dich zum Bahnhof.

Mascha: Das ist sehr lieb von dir!

 

Іра: Чому в цій кімнаті такий безлад?

 

Маша: Я упаковую свою валізу. Я їду завтра.

І р а: Ти вже купила квиток?

 

Маша: Я квиток навіть замовила заздалегідь.

Іра: Куди ти вирушаєш?

Маша: У Німеччину.

Іра: Коли ти їдеш?

Маша: Завтра вранці. А я ще не спакувала валізу.

Іра: Я тобі із задоволенням допоможу. Удвох же набагато швидше.

А потім я відвезу тебе на вокзал.

Маша: Це дуже мило з твого боку!

Einmal fuhr der berühmte französische Schriftsteller Victor Hugo nach Deutschland.

„Was sind Sie von Beruf?“ fragte ihn der Grenzpolizist, der den Fragebogen ausfüllte.

„Ich schreibe.“

„Ich frage Sie, wovon Sie leben.“

 

„Von meiner Feder.“

„Dann schreibe ich: ,Hugo, Federhändler.’“

 

Одного разу відомий французький автор Віктор Гюго відправився в Німеччину.

«Хто Ви за професією?» — Запитав прикордонний поліцейський, який заповнював анкету.

«Я пишу.»

«Я питаю Вас, на що ви живете.»

«Від свого пера.»

«Тоді я напишу: Гюго, торговець пір’ям». «

Ein Kind zeigte den Eltern sein neues Bild.

Aber auf dem Bild war nichts zu sehen.

„Ich habe eine Kuh auf der Wiese gemalt“, erklärte der Junge..

„Wo ist denn das Gras?“ fragten die Eltern.

„Die Kuh hat es aufgefressen“, —  war die Antwort.

„Und wo ist die Kuh?“

„Sie ist fortgelaufen. Was soll sie noch auf der Wiese, wenn kein Gras mehr da ist?“

Дитина показала батькам свою нову картину.

Але на картині не було нічого видно.

«Я намалював корову на лузі», пояснив хлопчик.

«Де ж трава?» — Запитали батьки.

 

«Корова з’їла її», — була відповідь.

«А де корова?»

«Вона втекла. Що вона має ще робити на лузі, якщо трави більше немає? »

Wir erwarten Gäste.

In der Küche wird Suppe gekocht, wird Fleisch gebraten, werden Kuchen gebacken.

Endlich ist alles fertig.

Die Suppe ist ge­kocht, das Fleisch ist schon gebraten, die Kuchen sind schon gebacken.

Die Gäste kön­nen kommen.

Ми очікуємо гостей.

На кухні вариться суп, смажиться м’ясо, печуться пироги.

Нарешті, все готово.

Суп зварений, м’ясо вже посмажене, пироги спечені.

 

Гості можуть приходити.

 

 

Über das Sprachenlernen

 

Der berühmte deutsche Altertumsforscher Heinrich Schliemann wurde 1822 in Mecklenburg geboren und starb 1890 in Italien. Heinrich Schliemann, der schon in früher Kindheit seine Mutter verloren hatte, las einmal als Knabe ein Buch, das unter anderen altgriechischen Sagen auch die Sage vom trojanischen Krieg enthielt.

Sie gefiel ihm sehr und er wünschte sich ein Forscher zu werden und die alte Festung Troja auf­zufinden.

Mehrere Jahre ging er zur Schule und lernte fleißig.

Aber da starb sein Vater und der Junge musste in die Kauf­mannslehre gehen und sich sein Brot selbst verdienen.

 

I

…Fünf und ein halbes Jahr diente ich in dem kleinen Laden in Mecklenburg. Meine Tätigkeit bestand im Verkauf von Heringen, Butter, Salz, Kaffee, Zucker, öl und anderen Lebensmitteln. Ich musste auch den Laden ausfegen und ähnliche Dinge tun. Von fünf Uhr morgens bis elf Uhr abends war ich beschäftigt und mir blieb kein freier Augenblick zum Studieren. Überdies vergaß ich sehr schnell, was ich in meiner Kindheit in der Schule gelernt hatte. Aber trotzdem zog es mich zur Wissenschaft… Ich sah keinen Ausweg vor mir, bis ich plötzlich wie durch ein Wunder aus dieser Lage befreit wurde. Als ich einmal ein zu schweres Fass aufheben musste, zog ich mir innere Verletzungen zu; ich warf Blut aus und konnte meine Arbeit nicht mehr fortsetzen. In großer Ver­zweiflung ging ich zu Fuß nach Hamburg, um dort eine andere Arbeit zu suchen. Ich fand auch wirklich eine Anstellung mit guter Bezahlung. Aber wegen heftiger Brustschmerzen konnte ich keine schwere Arbeit tun und mein Chef kündigte mir bald wieder. So ging es einige Male. Jede Stellung verlor ich wieder, nachdem ich kaum acht Tage gearbeitet hatte.

Da versuchte ich an Bord eines Schiffes Arbeit zu finden. Es glückte mir als Kajütenjunge an Bord eines kleinen Segel­schiffes angenommen zu werden. Das Schiff sollte nach Vene­zuela fahren.

II

Am 28. November 1841 verließen wir Hamburg mit gutem Wind. Nach wenigen Stunden schlug jedoch der Wind um und wir mussten drei volle Tage in der Elbe unweit Blankenese liegen bleiben. Dann passierten wir Cuxhaven und fuhren in die offene See hinaus. Aber plötzlich schlug der Wind wieder nach Westen um. Wir lavierten fortwährend, kamen jedoch nur wenig oder gar nicht vorwärts. Dann brach ein furcht­barer Sturm los, bei dem wir Schiffbruch erlitten. Nach zahl­losen Gefahren und Schrecknissen konnte sich unsere ganze Mannschaft, die aus neun Personen bestand, ans Land ret­ten.

Welche Küste es war, an die wir geworfen wurden, wusste ich nicht. Es war mir nur klar, dass wir uns in einem fremden Lande befanden. Später erfuhr ich, dass es Holland war. Der deutsche Konsul, den wir aufsuchten, schlug mir vor zu­sammen mit den anderen wieder nach Deutschland zu gehen. Ich lehnte seinen Vorschlag ab. Ich wollte nicht wieder dort­hin zurückkehren, wo ich so unglücklich gewesen war, und erklärte allen, dass ich in Holland bleibe.

In Amsterdam fand ich Anstellung in einem Kontor. Ich trug Briefe nach der Post und holte andere von dort ab. Diese Tätig­keit gefiel mir sehr, da sie mir Zeit ließ, an meine vernachläs­sigte Bildung zu denken.

Zunächst bemühte ich mich mir eine schöne, leserliche Hand­schrift anzueignen und in zwanzig Stunden glückte mir dies auch vollkommen. Dann ging ich eifrig an das Studium der modernen Sprachen. Die Hälfte meines Gehaltes gab ich für meine Studien aus, mit dem übrigen Geld führte ich ein kümmerliches Dasein. Meine Wohnung war eine elende, un­heizbare Dachstube, in der ich im Winter vor Kälte zitterte, im Sommer aber unter einer fürchterlichen Hitze litt, Mein Frühstück bestand aus einem Mehlbrei, mein Mittagessen kostete mich nie mehr als sechzehn Pfennig.

Aber nichts spornt mehr zum Studium an als die Überzeu­gung sich durch angestrengte Arbeit aus einer elenden Lage befreien zu können.

III

So warf ich mich denn mit besonderem Fleiß auf das Studium des Englischen. Ich hatte meine eigene Methode dabei, welche

das Erlernen jeder Sprache bedeutend erleichtert. Diese ein­fache Methode besteht darin, dass man sehr viel laut liest, kleine Übersetzungen macht, Aufsätze schreibt und sie unter Aufsicht des Lehrers verbessert, dann auswendig lernt und in der nächsten Stunde das aufsagt, was man am Tage vorher korrigiert hat. Mein Gedächtnis war schwach, da ich es seit der Kindheit gar nicht geübt hatte, doch benutzte ich jeden freien Augenblick zum Lernen. Ich hatte immer ein Buch bei mir, aus dem ich irgend-etwas auswendig lernte; auf dem Postamt, in den Banken las ich immer, wenn ich warten musste. So stärkte ich allmählich mein Gedächtnis und konnte schon nach drei Monaten meinen Lehrern mit Leichtigkeit alle Tage in jeder Unterrichtsstunde zwanzig gedruckte Seiten englischer Prosa wörtlich hersagen, wenn ich sie vorher drei­mal aufmerksam durchgelesen hatte. Auf diese Weise lernte ich zwei englische Romane auswendig! Vor übergroßer Auf­regung schlief ich nur wenig und alle schlaflosen Nachtstun­den brachte ich damit zu, das am Abend Gelernte noch einmal zu wiederholen. So gelang es mir in einem halben Jahr eine gründliche Kenntnis der englischen Sprache zu erlangen. Dieselbe Methode wendete ich nachher beim Studium der französischen Sprache an, die ich in den folgenden sechs Mo­naten bemeisterte. Durch diese dauernden fleißigen Studien stärkte sich mein Gedächtnis im Laufe eines Jahres derma­ßen, dass mir die Erlernung des Holländischen, Spanischen, Italienischen und Portugiesischen außerordentlich leicht wur­de. Ich brauchte nicht mehr als sechs Wochen, um diese Spra­chen fließend sprechen und schreiben zu können.

IV

Große Schwierigkeiten hatte ich mit dem Russischen. Ich konnte in ganz Amsterdam keinen Lehrer finden. Niemand verstand dort Russisch. Aber nach meiner Methode brauchte ich jemanden, der mich wenigstens anhörte. Deshalb zahlte ich einem armen Manne nur dafür, dass dieser jeden Tag zu mir kam und zwei Stunden lang meine russischen Deklama­tionen anhörte, von denen er kein Wort verstand. Mein lautes Sprechen wurde im ganzen Hause gehört und deshalb musste ich zweimal während meines Russischstudiums die Wohnung wechseln. Aber nach sechs Wochen konnte ich schon meinen ersten russischen Handelsbrief schreiben. Weil ich nun so viele Sprachen und vor allem Russisch konnte, wurde ich von meiner Firma nach Russland gesandt.

Hier wurde ich im Laufe von mehreren Jahren so reich, dass ich es mir erlauben konnte meine kaufmännische Tätigkeit aufzugeben und nur noch an mein Lebensziel, meine Ausgra­bungen, zu denken.

(Nach Heinrich Schliemann)