Вимоги до текстів для навчання аудіювання
Основною вимогою до змісту аудіотекстів слід вважати їх інформативність та цікаву фабулу. Градація труднощів смислового змісту може виражатися в переході від цікавих до інформативних текстів. Посильність забезпечується оптимальним поєднанням інформативності та надлишковості інформації в аудіотекстах.
У практиці навчання іноземних мов тексти для аудіювання мають бути автентичними, доступними за змістом та мовним складом, короткими за тривалістю звучання, в основному монотематичними.
Об’єктивно заданий темп мовленнєвого повідомлення визначає швидкість точність розуміння на слух, а також ефективність запам’ятовування.
Загальний темп мовлення складається з двох величин — кількості слів за хвилину та кількості мовленнєвих пауз. Вимір за цими двома параметрами показує, що різниця між мінімальним та максимальним темпом досить велика, вона залежить від багатьох факторів: типу і виду тексту (монолог, діалог; опис, розповідь, повідомлення; прозовий чи віршований); важливості інформації: більш важлива інформація подається повільніше, менш важлива — швидше); специфіки лексико-граматичної системи конкретної мови (в англійській мові буква несе більшу кількість інформації, і слова в ній мають в середньому 4-5 букв, тоді як у німецькій — 6-17). Середній темп мовлення німецькою мовою — 110-130 слів за хвилину. З самого початку навчання іноземної мови темп мовлення повинен бути нормальним. Якщо ж його уповільнювати, то це змінює інтонацію фрази, порушує норми наголосу, заважає швидкості реакції і суттєво послаблює увагу.
Для того щоб темп мовлення не став перешкодою у процесі аудіювання, особливо на початковому ступені навчання, швидкість пред’явлення аудіотексту в окремих випадках може уповільнюватися за рахунок збільшення тривалості пауз між смисловими частинами. Цей методичний прийом покращує імовірне прогнозування, допомагає заповнити прогалини в розумінні на основі загального смислу сприйнятого повідомлення.
У процесі навчання аудіювання темп мовлення, що сприймається, не повинен перевищувати темпу внутрішнього мовлення слухача. Отже, перший можна збільшити, лише прискорюючи останній.
Кількість пред’явлень аудіотексту і тривалість його звучання мають принципове значення в методиці навчання аудіювання. Адже аудіювання — це складне вміння сприймати мовлення на слух при одноразовому його пред’явленні. Одноразовість пред’явлення пов’язана зі специфікою умов перебігу природного усномовленнєвого повідомлення: в реальній комунікації аудіювання проходить синхронно з говорінням, і мовленнєве повідомлення не повторюється. У навчальній аудиторії залежність розуміння від кількості пред’явлень досить відчутна, особливо на початковому ступені навчання. Проте методично обгрунтована кількість пред’явлень залежить від мети роботи з аудіотекстом. Так, у випадках запам’ятовування форми мовленнєвого повідомлення (його мовних засобів) доцільним э кількаразове повторення одного і того ж аудіотексту. Якщо ж метою буде запам’ятовування смислової сторони тексту, то для повторного пред’явлення слід давати трансформовані варіанти тексту з мовними замінами і новими завданнями для сприймання. На уроках дворазове пред’явлення одного і того ж аудіотексту доцільне в таких випадках: при наявності певних труднощів (наприклад, мова повідомлення складна, завищений обсяг інформації, відсутній досвід сприймання мовлення в заданих умовах тощо) та у зв’язку з завданням переказати текст. В цьому випадку повторному прослуховуванню передує контроль розуміння і формулювання нового комунікативного завдання, яке мобілізує увагу студентів. На старшому ступені навчання дворазове прослуховування може розглядатися як одна із мовленнєвих вправ для взаємозв’язаного навчання аудіювання і говоріння.
Тривалість звучання тексту також може ускладнювати процес аудіювання. Тривалість звучання визначається обсягом аудіотексту. Обсяг тексту – обов’язковий нормативний параметр аудіювання для кожного етапу навчання. Такий вимір обсягу аудіотексту зручний для планування занять і для правильного розподілу часу на різні види мовленнєвої діяльності. Труднощі, зумовлені тривалістю звучання, обмежуються таким чином: для початкового ступеня навчання – 1 хвилина, для середнього – 2-3 хвилини, для старшого – 3-5 хвилин. Навчання аудіювання необхідно починати з текстів невеликої тривалості звучання і поступово її збільшувати. Проте прагнути до збільшення обсягу аудіотексту недоцільно.
Сприймання мовлення на слух починається з виділення смислових орієнтирів. Для цього використовуються не тільки фактори, що складають інформацію тексту, але й вставні слова, повтори, риторичні запитання тощо. Суттєво допомагають в розумінні мовленнєві штампи, широко вживані в розмовній мові. Такі засоби швидко інтегруються і поліпшують здогадку і вірогідне прогнозування.
Характер орієнтирів та опор змінюється в залежності від мовленнєвого досвіду слухачів і від способів пред’явлення аудіотекстів, тобто при зміні і комбінуванні труднощів об’єктивного та суб’єктивного характеру і при сприйманні контактного чи дистантного мовлення.
Контактне мовлення (діалогічне та монологічне) відбувається в конкретній ситуації, яка сприяє імовірному прогнозуванню і збільшує можливості асоціативних зв’язків за рахунок позамовних елементів мовлення.
При комбінованому звуко-зоровому пред’явленні мовленнєвих повідомлень можливе використання формальних підказок: підкреслювань, особливого шрифту, кольору, схем, малюнків, заголовків тощо. Заголовки є найбільш поширеним видом опорних пунктів розуміння. Вони знайомлять з темою мовленнєвого повідомлення, стимулюють направленість думки. Своєрідною опорою на початковому ступені навчання є прослуховування модифікованих текстів, завдяки чому розвивається фонематичний слух, уміння прогнозувати зміст повідомлення і виконувати операції зіставлення.
Малюнки (або картина) як орієнтири-підказки використовуються в залежності від мети аудіювання. Для слухання з наступним відтворенням малюнки мають позитивне значення. Вони сприяють здогадці, пробуджують інтерес, допомагають утримувати в пам’яті послідовність викладених в аудіотексті фактів, покращують точність і повноту розуміння, сприяють сегментації мовленнєвого потоку, збільшують “пропускну здатність” слухового аналізатора за рахунок зорового. Візуально-зображальна опора важлива не лише для розуміння, але й для наступної передачі змісту.
У процесі навчання аудіювання важливо співвідносити сприйняту на слух інформацію з конкретною ситуацією, з зоровим сприйняттям цієї ситуації. Для цього використовується предметна наочність, жести, міміка тощо, тобто все те, що є характерним при спілкуванні. Практика показує, що вміння студентів в аудіюванні значною мірою залежать від різних опор та допоміжних засобів, які використовує викладач, привчаючи до слухання, виховуючи культуру сприймання на слух. Отже опори в навчанні аудіювання не тільки знімають труднощі різного характеру, але й визначають успішність навчання цього виду мовленнєвої діяльності.
Етапи навчання аудіювання
Етап навчання аудіювання на рівні цілого тексту передбачає дії, за допомогою яких досягається:
- — розуміння зв’язного (монологічного) мовлення, побудованого на повністю знайомому матеріалі, шляхом членування тексту на смислові частини або виділення інформаційних частин;
- – реакція на почуте — невербальна (дії, символи тощо);
- — розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте — невербальна або вербальна як у процесі слухання, так і після нього;
- — розуміння зв’язного тексту, побудованого тільки на знайомому матеріалі, але такого, що передбачає прогнозування змісту повідомлення по його заголовку, придумування іншого заголовку чи вибір із запропонованих заголовків найбільш прийнятного, вибір із даних після тексту речень, що відповідають або не відповідають його змісту тощо;
- — розуміння діалогічного тексту, побудованого на знайомому матеріалі, із завданням на виявлення кількості учасників бесіди, їх характеристик;
- – реакція вербальна або у вигляді відповіді на запитання, тесту множинного вибору і т. п.;
- — розуміння зв’язного тексту, що містить деякі незнайомі елементи: слова, словосполучення, про значення яких можна здогадатися на підставі співзвучності з рідною мовою (опора на здогадку, мовний досвід); розуміння можна перевірити за допомогою тесту множинного вибору, відповідей на запитання і т. п.;
- — розуміння зв’язного тексту з деякими незнайомими елементами, але здогадка про їх значення здійснюється за формальними ознаками з опорою на знання та асоціативні зв’язки в іноземній мові;
- — розуміння зв’язного тексту з наявними незнайомими елементами; здогад ка про їх значення здійснюється за контекстом, з опорою на смислові зв’язки;
- — розуміння зв’язного тексту, побудованого переважно на незнайомому матеріалі, але з виділенням спеціальних перешкод з метою подолання їх шляхом перепитувань, прохання уточнити сказане тощо.
Система вправ для навчання аудіювання
1. Вправи, що спрямовані на формування фонетичних, лексичних та граматичних навичок аудіювання.
- – Вправи на диференціацію звукової форми слова та його розуміння. Такі вправи привчають до уваги під час слухання, полегшують розуміння словоформ у мовленнєвому потоці і навчають диференціації подібних словоформ. Для вправ підбираються пари слів, що відрізняються лише одним звуком: baten-baden, reden-roten
- – Вправи на семантизацію похідних і складних слів. Такі вправи сприяють семантизації незнайомих складних і похідних слів на основі знання словотворчих елементів: nehmen-entnehmen, laden-entladen, Haustür-Hausboden-Hausdach
– Вправи на семантизацію елементів у синтагмі. Синтагматичний зв’язок між семантично і граматично сумісними одиницями визначається переважно дієсловом. Значення ж самого дієслова виводиться із семантичних сполучень на основі синтагматичного передбачення: an der Konferenz… (teilnehmen); gern Fußball… (spielen);
– Вправи на розуміння фраз з незнайомими лексичними одиницями і бага тофункціональними граматичними структурами. Такі вправи навчають розуміти актуальне значення лексичних одиниць і значення окремих грама тичних функцій мовного явища на основі контексту: Das Leben ist schön. Sie wissen, dass sie noch lange zu leben haben.
2. Вправи, що спрямовані на розвиток мовленнєвих механізмів аудіювання.
Вправи на розвиток ймовірного прогнозування.
Послухайте першу фразу і, спираючись на її зміст, завершіть другу.
Послухайте коротку характеристику людини і здогадайтесь про її професію.
Послухайте заголовки і скажіть, про що йдеться в текстах.
Послухайте початок розповіді і визначіть, про що вона.
Послухайте вирази та фрази і скажіть (рідною чи іноземною мовою), в яких ситуаціях вони можуть вживатися.
Вправи на розвиток уваги та аудитивної пам’яті.
Послухайте слово, словосполучення, фразу і повторіть їх.
Послухайте дві фрази, логічно пов’язані між собою, і повторіть їх.
Послухайте частини фрази, з’єднайте їх в одну фразу і відтворіть її.
Послухайте дві фрази і визначіть, що пропущено у другій.
Послухайте оголошення і заповніть пропуски у графічному варіанті того ж оголошення.
Послухайте слова і назвіть ті, що відносяться до даної теми.
Послухайте і повторіть за диктором фрази.
Вправи на розвиток механізму осмислення (розуміння різних категорій смислової інформації).
Послухайте репліки з діалогу і скажіть, хто його веде (розуміння родової категорії).
Послухайте фразу і скажіть, коли відбувалася дія (розуміння часової категорії).
Послухайте речення і скажіть, де відбувається подія (розуміння категорії місця).
Послухайте репліки з діалогу і скажіть, чому дівчинка хоче додому (розуміиння категорії причини).
Вправи для розвитку умінь аудіювання
– Вправи на прогнозування змісту тексту і розвиток уяви.
Послухайте початок жарту і запропонуйте свій варіант його завершення.
Послухайте початок розповіді і здогадайтесь, що відбулося далі.
Подивіться на малюнок, послухайте його опис і запропонуйте свій варіант розвитку подій.
– Вправи на визначення логічної послідовності подій.
Послухайте текст і розкажіть в логічній послідовності про дії головного героя.
Послухайте розповідь і передайте її зміст 4-5 реченнями (рідною мовою).
Послухайте розповідь, розгляньте малюнки і розмістіть їх відповідно до подій у розповіді.
– Вправи на розуміння тексту без домислювань.
Послухайте розповідь і передайте основний її зміст.
Послухайте дві розповіді і скажіть, чим вони відрізняються. Наприклад, перша розповідь відрізняється від другої лише заключним реченням.
Подивіться на малюнок і послухайте розповідь. Скажіть, які невідповідності ви помітили.
Послухайте розповідь учителя, потім прочитайте близький до неї за змістом текст і підкресліть речення, яких не було в розповіді викладача.
– Вправи на розуміння основної думки / точного розуміння тексту.
Послухайте текст і виберіть із декількох малюнків такий, що відповідає змісту тексту.
Послухайте текст і намалюйте місце (зобразіть схематично), в якому відбувається дія, і персонаж, про якого йдеться у тексті.
Визначіть, яка із двох почутих вами розповідей відповідає змісту малюнка.
Послухайте розповідь і виберіть/придумайте до неї заголовок. Поясніть, чому саме так ви назвали розповідь.
У процесі навчання аудіювання передбачається три етапи роботи: 1) формулювання інструкції, 2) презентацію аудіоматеріалу, 3) контроль розуміння прослуханого.
Засоби контролю розуміння прослуханого аудіотексту
Невербальні засоби:
— виконання дій,
— контроль з використанням цифр,
— контроль за допомогою сигнальних та облікових карток,
— виготовлення схем, креслень,
— підбір малюнків.
Вербальні засоби:
1) Рецептивні або рецептивно-репродуктивні:
— підтвердження або спростування тверджень учителя,
— вибір пунктів плану тексту,
— тести з вибором відповіді.
2) Репродуктивні:
— відповіді на запитання,
— переказ змісту іноземною або рідною мовою,
— переклад окремих слів, словосполучень, речень,
— укладання плану,
— формулювання запитань до тексту,
— бесіда на основі змісту тексту.
Контроль розуміння основного змісту тексту.
Послухайте текст і виберіть із малюнків такий, що відповідає змісту тексту.
Контроль точності розуміння тексту.
Послухайте текст і визначіть, які твердження відповідають змісту почутого, а які ні.
Послухайте текст один раз і придумайте до нього заголовок.
Робота з текстом для аудіювання може завершуватися його переказом. У цьому випадку студентів необхідно підготувати до переказу тексту: скласти розповіді, вибрати з тексту слова / словосполучення / фрази для використання у власних висловлюваннях, навчити виражати своє ставлення до проблем персонажів, їх дій, давати оцінку прослуханому тексту.