В сучасній методичній літературі розрізняють письмо та писемне мовлення. Поділ цей пов’язаний з особливостями механізму письма, що складається з двох фаз: складання слів за допомогою літер та формування письмових повідомлень.
Етапи навчання писемного мовлення
У навчанні письма дослідники виділяють три етапи: 1. оволодіння графікою/ орфографією із залученням матеріалу, опрацьованого усно; 2. засвоєння структурних моделей речень, властивих усній та письмовій формам спілкування, комбінування їх у мовленні; 3. оволодіння писемним мовленням як засобом спілкування. Для кожного з етапів характерні різні типи і види вправ.
Так, на першому етапі формування орфографічних навичок використовуються вправи з аналізу, вправи на ідентифікацію та диференціацію:
- – звуко-буквений аналіз слова;
- – групування слів з однаковими звуками, але різними графемами;
- – групування слів на основі протиставлення графем;
- – диференціація подібних, але не тотожних графем;
- – списування за зразком;
- – списування з різними завданнями (підкреслити букву, буквосполучення, слова з однією і тією орфограмою);
- – групування слів з використанням картинок-орфограм;
- – складання слів із складів з використанням схем;
- – написання слів за заданими першими літерами. Основною метою другого етапу, поряд з орфографічними навичками, є формування лексико-граматичної правильності письма. На цьому етапі найбільш поширеними визнаються такі види вправ:
- – вправи на запитання-відповіді з частковою зміною мовного матеріалу;
- – на трансформацію мовного зразка;
- – на підстановку;
- – на розширення та скорочення;
- – диктанти.
- Останній вид вправи широко використовується на різних ступенях навчання. Так, на початковому виконуються такі види диктантів як слуховий, слуховий з попереднім аналізом труднощів, самодиктант, зоровий, зоро-слуховий, вибірковий. На середньому та старшому ступенях навчання, крім зазначених, проводяться ускладнені диктанти, а саме: диктант із самоконтролем, пояснювальний диктант, диктант вивченого напам’ять (уривок прози, вірш), диктант-переклад. Мета третього етапу в навчанні письма і писемного мовлення – формування дій, що забезпечують виклад власних думок в письмовій формі. Характерними видами вправ на цьому етапі можуть бути:
– відповіді на запитання щодо змісту тексту;
– складання запитань до тексту;
– відповіді на запитання та складання запитань до тексту;
– складання плану до прочитаного тексту;
– переказ за планом;
– складання листа другові за зразком; резюме до тексту;
– розповідь з придуманим початком (кінцем);
– переказ тексту;
– написання розгорнутого плану/тезів для усного висловлювання; – написання листа (неофіційного та офіційного);
– написання короткої автобіографії;
– складання короткої анотації до статті і т.ін.;
– опис картини, слайдів, міста, вулиці;
– скорочення прочитаного тексту (його письмовий виклад);
– написання заміток до газети за темою: навчання, побут, дозвілля.
Для навчання писемного мовлення застосовуються два типи вправ: умовно-комунікативні та комунікативні.
Умовно-комунікативні вправи використовуються для формуання і вдосконалення лексико-граматичних навичок письма. Наприклад:
1) Ви кореспондент спортивної газети. Підготуйте п’ять-шість запитань, які ви поставите спортсменам різних країн після закінчення міжнародних змагань”.
2) “Ви збираєтесь поспілкуватися із своїм зарубіжним другом. Він цікавиться, як стати гарним спортсменом. Як досвідчений спортсмен, дайте йому кілька порад. Запишіть їх, щоб нічого не забути.
Комунікативні письмові вправи:
написання листів, автобіографії, заповнення офіційних форм, а також написання записок, творів-описів, розповідей, роздумів, есе.
Для розвитку уміння творчого викладу думок пропонується завдання на дописування деталей, початку чи кінця запропонованого тексту.
Письмові роботи творчого та напівтворчого характеру виконуються спочатку за допомогою запитань до картини, малюнка, а далі без опори на них.
Завдання до письмових вправ можуть бути сформульовані таким чином:
Дайте відповіді на запитання.
Поставте запитання до підкреслених слів/фраз.
З’єднайте декілька (2 — 3) речень в одне.
Перепишіть і доповніть речення.
Виберіть правильну відповідь.
Доповніть за зразком початок/кінець розповіді.
Напишіть протилежне.
Подивіться на дві метеорологічні картки і складіть метеобюлетені на вчорашній та завтрашній дні.
Опишіть клімат вашої країни чи вашого району/області.
Розпитайте вашого друга про його смаки, про те, як він/вона проводить вихідні дні.
Заповніть анкету, відповідаючи «так» або «ні».
Виправте твердження.
Складіть діалог, об’єднавши розрізнені репліки.
Дайте ваш коментар щодо картини, використовуючи прикметники у вищому та найвищому ступенях.
Розкажіть про ваші останні канікули, вживаючи такі слова…
Висловте вашу думку щодо…, вживаючи речення…
Складіть звіт про …
Напишіть, що ви бачите з вашого вікна.
Складіть текст оголошення.
Складіть ваше меню на завтра.
Складіть листа за планом.
Опишіть місто.
Напишіть, хто ви (відрекомендуйтесь).
Для роботи з текстом можна запропонувати такі завдання:
Випишіть з тексту речення, що розкривають його основний зміст.
Поставте запитання щодо змісту тексту.
Складіть резюме прочитаного тексту.
Опишіть персонажів.
Дайте назву абзацам тексту.
Напишіть інший початок/кінець тексту.
Опишіть житло/одяг персонажів.
У навчанні написання листів – неофіційних та офіційних – можна виділити три етапи:
1) етап ознайомлення із текстом-зразком листа відповідного виду (лист-подяка, лист-вибачення тощо) та стандартами його побудови;
2) етап формування вмінь побудови тексту листа;
3) етап розвитку вмінь написання тексту листа.
На першому етапі студенти ознайомлюються із зразком тексту зета і аналізують особливості його побудови; на другому – сприймають і репродукують текст-зразок, використовуючи допоміжну інформацію щодо його логічного плану, мовленнєвих зразків та засобів міжфразового зв’язку; на третьому – самостійно створюють текст листа.
Навчання написання реферату, статті
Пропонуються такі завдання:
– уважно прочитати всю статтю і визначити її основну думку;
– встановити призначення/мету статті;
– виписати опорні речення з кожного абзацу;
– виписати із статті її основні положення;
– узагальнити думку автора статті;
– перечитати текст, з’ясувати, які думки автора вимагають додаткової аргументації, дописати необхідні речення.
Навчання написання анотації базується на попередньо складеному плані тексту-джерела, а також на серії послідовних завдань:
– вказати прізвище та ініціали авторів;
– написати назву статті;
– вказати місце видання, видавництво, рік видання, номер журналу, газети, сторінки;
– визначити і написати, до якої галузі знань відноситься стаття, яка її основна тема;
– з’ясувати головну думку кожного з абзаців;
– згрупувати абзаци згідно з основною думкою.