POSSESSIVPRONOMEN (ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ

До присвійних займенників належать:

mein — мій, моє; meine — моя dein — твій, твоє; deine — твоя sein, seine — його ihr, ihre — її

unser — наш, наше; unsere — наша euer — ваш, ваше; eure — ваша ihr, ihre — їхній Ihr — Ваш, Ваше; Ihre—Ваша

Присвійні займенники вживаються звичайно як прикметни­ки. Вони стоять перед іменником і узгоджуються з ним у роді, числі і відмінку.

Порівняйте:

Mein Vater ist Ingenieur, und meine Mutter ist Ärztin. Nimm meinen Bleistift! Ihr Heft ist immer sauber.

Мій батько — інженер, а моя мати — лікар. Візьми мій олівець! Її зошит завжди чистий.

Присвійні займенники відмінюються в однині як неозначе­ний артикль, а у множині як означений.

 

Відмінок	Однина
	Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
Nom. Gen. Dat. Akk.	mein Bleistift meines Bleistiftes meinem Bleistift meinenBleistift	mein Heft meines Heftes meinem Heft mein Heft	meine Klasse meiner Klasse meiner Klasse meine Klasse

Відмінок	Множина всіх трьох родів
Nom.	meine Bleistifte, Klassen, Hefte
Gen.	meiner Bleistifte, Klassen, Hefte
Dat.	meinen Bleistiften, Klassen, Heften
Akk.	meine Bleistifte, Klassen, Hefte

На зразок займенника mein відмінюються і всі інші при­свійні займенники.

Зверніть увагу на збіг форм присвійних займенників у різ­них відмінках.

Примітка. Займенник, euer втрачає -е перед -г, якщо після нього є за­кінчення:

Відмінок	Однина			Множина всіх трьох родів
	Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
Nom.	euer	euer	eur-e	eur-e
Gen.	eur-es	eur-es	eur-er	eur-er
Dat.	eur-em	eur-em	eur-er	eur-en
Akk.	eur-en	euer	eur-e	eur-e

Вживання присвійних займенників

В німецькій мові кожна особа має свій присвійний займенник, а в українській мові в тих випадках, коли присвій­ний займенник належить до підмета, звичайно вживається в усіх особах один і той самий займенник свій.

Порівняйте:

ich halte mein Buch du hältst dein Buch er hält sein Buch sie hält ihr Buch es hält sein Buch wir halten unser Buch ihr haltet euer Buch sie halten ihr Buch Sie halten ihr Buch

я тримаю свою книжку ти тримаєш свою книжку він тримає свою книжку вона тримає свою книжку воно тримає свою книжку ми тримаємо свою книжку ви тримаєте свою книжку вони тримають свою книжку Ви тримаєте свою книжку

Вживаючи присвійний займенник 3-ї особи однини sein і ihr, треба звертати увагу на рід тієї особи, якій належить пред­мет. Для чоловічого і середнього роду вживається займен­ник sein, а для жіночого — ihr; у 3-й особі множини незалежно від роду — займенник ihr.

Die Frau hält ihr Buch. Sie hält ihr Buch.

Der Mann hält sein Buch. Er hält sein Buch.

Das Kind hält seinen Ball. Es hält seinen Ball.

Die Schüler halten ihre Bücher. Sie halten ihre Bücher.

Присвійні займенники 3-ї особи од­нини sein і ihr відносяться не тільки до осіб, але часто і до назв предметів або до абстрактних понять. Правило вибору присвійного займенника зали­шається в цьому випадку те саме.

Порівняйте:

Die Tanne mit ihren grünen Zweigen … Die Wiese mit ihren bunten Blumen … Der Fluss mit seinen steilen Ufern … Das Haus mit seinem roten Dach …

Ялина з своїми зеленими гілками … Луг із своїми різнобарвни­ми квітами … Річка з своїми крутими бе­регами … Будинок з своїм червоним дахом …

Закінчення присвійного займенника залежить від роду, числа і відмінка того іменника, перед яким він стоїть.

Порівняйте:

Ich nehme meinen Bleistift / mein Heft.	Я беру свій олівець / свій зошит,
Er schreibt mit seinem Bleistift in seinem Heft.	Він пише своїм олівцем у своєму зошиті

Зверніть увагу на переклад присвійних займенників. Присвійним займенникам mein, dein, unser, euer, Ihr відпо­відає український займенник свій або займенники мій, твій, наш, ваш, Ваш залежно від узгодження з підметом.

Ich nehme mein Wörter­buch. Я беру свій (або мій) слов­ник.

Wir gehen in unser Zimmer. Ми йдемо в свою (або нашу) кімнату.

Присвійні займенники 3-ї особи однини sein і ihr і при­свійний займенник 3-ї особи множини ihr перекладаються українською мовою залежно від змісту речення. Цим займенникам можуть відповідати в українській мові займенник свій або за­йменники його, її, їхній, -ня, -не.

Порівняйте:

Mit fünf Jahren komponierte Mozart seine ersten Melodien, mit fünfzehn Jahren schrieb er seine erste Oper. Der junge Beethoven wollte Mozart sehen, sein Spiel wollte er hören, sein Schüler wollte er werden. Die Großmutter von Goethe hatte ihre Enkelkinder, den kleinen Wolfgang und seine Schwester, sehr lieb. Die Kinder kamen oft in ihr Zimmer und spielten dort. Ihre Spiele waren lustig und interessant. Einmal schenkte die Großmutter ihren Enkelkindern ein Puppentheater.

У п’ять років Моцарт скла­дав свої перші мелодії, в п’ят­надцять років він написав свою першу оперу. Молодий Бетховен хотів по­бачити Моцарта, він хотів по­чути його гру, він хотів стати його учнем. Бабуся Гете дуже любила своїх онуків, маленького Вольфганга і його сестру. Ді­ти часто приходили в її кімна­ту і гралися там. їхні ігри бу­ли веселими і цікавими. Одно­го разу бабуся подарувала своїм онукам ляльковий театр.

У німецькій мові присвійні займенники вживаються частіше, ніж в українській.

Порівняйте:

Der Mann zog seinen Man­tel an, setzte seinen Hut auf und ging zur Arbeit.

Чоловік надів пальто, ка­пелюх і пішов на роботу.