Es war einmal ein Kaiser, der schöne Kleider sehr liebte. Anstatt zu arbeiten und für sein
Land zu sorgen, probierte er neue Mäntel und Anzüge an. Seine Minister bewunderten ihn,
aber das Volk war gar nicht zufrieden mit dem Kaiser.
Eines Tages kam ein Minister zum
Kaiser und sagte: „Draußen im Hof stehen zwei Schneider. Sie sagen, dass sie
schöne neue Kleider nähen können.“
— „Sie sollen sofort
hereinkommen!“ – befahl der Kaiser, ohne lange zu überlegen.
Die Schneider kamen, und einer
von ihnen sagte: „Wir können herrliche Kleider nähen.
Diese Kleider haben eine
besondere Eigenschaft: Wer dumm ist, kann sie nicht sehen.“
Der Kaiser hörte aufmerksam zu.
„Wenn das wahr ist“, dachte er, „kann ich erkennen, wer in meinem Lande dumm
ist“.
Und er befahl den Schneidern solche Kleider zu nähen. Die Minister sollten die Arbeit der Schneider prüfen. Doch jedes Mal, wenn einer von
ihnen zu den Schneidern kam, sah er diese fleißig arbeiten. Dabei war aber kein Stoff zu
sehen. Und doch lobten alle Minister die
Arbeit der Schneider, denn sie wollten nicht, dass man sie für dumm hielt.
Nach einer Woche waren die
Kleider fertig. Der Kaiser wollte sie sofort
anziehen und spazieren gehen, um sie dem Volk zu zeigen.
Die Schneider baten ihn, sich
auszuziehen.
Das tat er, und dann ließ er sich
von den Schneidern ankleiden, aber er sah keine Kleider.
„Wie schön!!“ riefen die
Minister, obwohl sie auch keine Kleider sahen.
„Was soll ich nur anfangen?“
dachte der Kaiser. „Ich bin also dumm und kann nicht Kaiser sein.“ Laut aber sagte er: „Ich bin sehr zufrieden. Die Kleider gefallen mir gut.“ Er gab den Schneidern Geld, und diese liefen schnell fort.
Der Kaiser ging nun durch die
Stadt. Ohne Kleider sah er komisch aus.
Aber niemand lachte, denn es war
ja der Kaiser! Plötzlich rief ein kleines
Mädchen: „Der Kaiser hat ja keine Kleider an!“
Da lachten alle Leute und riefen: „Er hat keine Kleider an!“ Der Kaiser schämte sich, aber er konnte nicht weglaufen und musste durch die ganze Stadt nach Hause zurückkehren.
Жив був імператор, який дуже любив гарний одяг. Замість того щоб працювати і піклуватися про країну, він приміряв нові пальто та костюми.Його міністри захоплювався ним, але люди не були
задоволені імператором.
Одного разу міністр прийшов до імператора і
сказав: “У дворі стоять два кравці. Вони кажуть, що вони можуть пошити
гарний новий одяг.»
“Нехай вони прийдуть негайно!», – наказав
імператор, не довго роздумуючи.
Кравці прийшли, і один з них сказав: “Ми
вміємо шити красиві сукні.
Цей одяг має одну особливу властивість: Той, хто
дурний, не зможе їх побачити “.
Імператор уважно слухав. “Якщо це правда,” подумав він, “я
можу дізнатися, хто дурний в моїй країні”.
І він наказав кравцем шити такі сукні. Міністри повинні були перевірити роботу кравців. Але кожного разу, коли один з них приходив до кравцем, він бачив, що вони старанно працюють. При цьому не було видно ніякої тканини. Проте, всі міністри хвалили роботу кравців, тому що вони не хотіли, щоб їх вважали дурними.
Через тиждень одяг був готовий. Імператор захотів вдягнути його негайно і йти гуляти, щоб показати його людям.
Кравці попросили його роздягнутися.
Це він зробив, а потім він дозволив кравцям себе вдягнути, але він не бачив ніякого одягу.
“Як гарно !!” вигукнули міністри, хоча
вони також не бачили ніякого одягу.
“Що мені робити?” думав імператор. “Я, отже, дурний і не можу бути імператором.” Але вголос він сказав: “Я дуже задоволений. Одяг мені дуже подобається”. Він дав кравцям гроші, і вони швидко втекли.
Імператор тут же пішов через місто. Без одягу він
виглядав смішно.
Але ніхто не сміявся, бо це ж був імператор! Раптом маленька дівчинка закричала: «На імператорі ж немає одягу!»
І тут всі люди засміялись і закричали: “На ньому немає одягу!” Імператору було соромно, але він не міг втекти і мав повертатися додому через все місто.
Es ist ein schöner Sommertag, aber es ist zu heiß. „Wahrscheinlich wird es ein Gewitter geben“, denken wir. Und siehe da! Plötzlich bedeckt sich der Himmel mit großen schwarzen Wolken. Es blitzt, es donnert, und dann
regnet es.
Aber bald ist das Gewitter vorbei. Wieder ist der Himmel blau, und die Sonne scheint hell. Wir gehen aufs Feld. Wie angenehm duftet es dort! Nach dem Gewitter ist die Luft
etwas frischer geworden, und wir atmen sie mit voller Brust ein.
Прекрасний літній день, але занадто жарко. «Ймовірно, буде гроза», – думаємо ми. І ось! Раптово небо покривається великими чорними хмарами. Спалахи блискавки, грім, а потім йде дощ.
Але незабаром гроза проходить. Знову небо блакитне, а сонце світить яскраво. Ми йдемо у поле. Як приємно пахне там! Після грози повітря стало трохи свіжіше, і ми вдихаємо його на повні груди.
Am Rhein, zwischen Bingen und Koblenz, steht der Lorelei Felsen.
Eine deutsche Volkssage erzählt, dass man in alten Zeiten dort oft eine schöne Jungfrau erblicken konnte. Wenn der
Mond schien, kam sie auf den hohen Felsen. Sie kämmte ihr goldenes Haar und sang dabei wunderbare Lieder. Viele alte und junge Fischer fanden den Tod in den mächtigen Wellen des Rheins, weil sie nur auf den wunderschönen Gesang der Jungfrau hörten und nicht auf die gefährlichen Felsenriffe schauten. Einige junge Fischer hatten die schöne Jungfrau sogar in der Nähe gesehen. Manchmal kam sie an das Flussufer und zeigte ihnen gute Stellen für den Fischfang. Immer, wenn die Fischer dem Rat der Lorelei folgten, machten sie einen reichen Fang. Sie erzählten überall von der wunderbaren Jungfrau.
На Рейні, між Бінгеном і Кобленцем, стоїть скеля Лорелеї.
В німецькій легенді розповідається, що за старих часів тут часто можна було побачити прекрасну дівчину.
Коли світив місяць, вона приходила на високу скелю. Вона розчісувала своє золоте волосся і співала при цьому чудові пісні. Багато старих і молодих рибалок гинули в бурхливих хвилях Рейну, адже вони слухали чудовий спів дівчини і не дивились на небезпечні рифи. Деякі молоді рибалки бачили прекрасну дівчину навіть близько. Іноді вона виходила на берег річки і показувала їм гарні місця для рибного лову. Завжди, коли рибалки слухались поради Лорелеї, у них був багатий улов. Вони скрізь розповідали про чудову дівчину.
Das geschah in einem deutschen Dorf. Eines Tages schickte Frau Spinner ihren Sohn Ferdinand in den Wald, zum See. Dort sollte er Beeren sammeln. Ferdinand hatte ein wenig Angst, doch machte er sich auf den Weg.
Als er zum See kam, erstarrte er vor Schreck: am Ufer des Sees stand ein Elefant. Der Junge hatte noch nie einen lebendigen Elefanten gesehen! So ein großes Tier! Ferdinand lief Hals über Kopf ins Dorf und rief laut: „Ich bin im Wald einem Elefanten begegnet!“ Alle lachten über den Jungen.
Als er nach Hause kam und seiner Mutter und seiner Großmutter von dem Elefanten erzählte, dachten die beiden Frauen, dass der Junge krank sei. Sie riefen dringend den Arzt.
Bald hielt ein Auto vor ihrem Haus, und der Arzt betrat das Zimmer. Er untersuchte den Jungen, fand aber nichts. Endlich sagte er zu der Mutter: „Am besten nehme ich Ihren Jungen mit ins Krankenhaus!“ Ferdinand schrie: „Ich will nicht ins Krankenhaus! Ich bin ganz gesund! Und einen Elefanten habe ich doch gesehen!“
Als der Arzt mit Ferdinand schon ins Auto steigen wollte, bog ein Lastwagen in die Dorfstraße ein. „Circus Kolossal“ stand an dem Wagen. Das Auto hielt.
„He“, rief der Mann, der neben dem Fahrer saß, „hat jemand einen Elefanten gesehen? Wir suchen unseren Jumbo. Er ist vor einigen Stunden während des Transportes weggelaufen.“ „Hallo, hier, ich, ich weiß, wo er steckt!“ – schrie Ferdinand. Niemand zweifelte jetzt an seinen Worten.
Ferdinand führte die Zirkusleute in den Wald, zum See. Das Tier war noch da. Es ließ sich leicht fangen und kehrte ruhig in den Zirkus zurück.
Ferdinands Oma aber war stolz auf ihren Enkel. „Unser Ferdinand ist ein richtiger Elefantenjäger“, sagte sie seitdem zu allen Leuten.
Це сталося в одному німецькому селі. Одного разу пані Шпіннер послала свого сина Фердинанда у ліс, до озера. Там він повинен був зібрати ягоди. Фердинанд трохи боявся, однак рушив в дорогу.
Коли він прийшов до озера, він завмер від переляку: на березі озера стояв слон. Хлопчик ніколи не бачив живого слона! Така велика тварина! Фердинанд стрімголов побіг у село і кричав: “Я зустрів у лісі слона!” Усі сміялися з хлопчика.
Коли він прийшов додому і розповів своїй матері і своїй бабусі про слона, обидві жінки подумали, що хлопчик хворий. Вони терміново викликали лікаря.
Незабаром машина зупинилася перед їхнім будинком, і лікар увійшов до кімнати. Він оглянув хлопчика, але нічого не знайшов. Нарешті він сказав матері: “Я б краще забрав Вашого хлопчика з собою в лікарню!” Фердинанд крикнув: “Я не хочу в лікарню. Я повністю здоровий! І я ж бачив слона! “
Коли лікар з Фердинандом вже хотів сідати в машину, на сільську вулицю повернула вантажівка. “Цирк Колос” було написано на машині. Машина зупинилася.
“Гей,” прокричав чоловік, що сидів поруч із водієм, “хто-небудь бачив слона? Ми шукаємо нашого Юмбо. Він втік кілька годин тому під час транспортування “. “Привіт, я, я знаю, де він!” – скрикнув Фердинанд. Ніхто не сумнівався тепер в його словах.
Фердинанд повів циркових людей у ліс, до озера. Тварина була все ще там. Він легко дався в руки і спокійно повернувся до цирку.
Але бабуся Фердинанда пишалася своїм онуком. “Наш Фердинанд справжній мисливець на слонів”, – говорила вона з того часу усім людям.
1) якщо перед іменником стоїть займенник або кількісний числівник:
Порівняйте:
Die Feder — meine Feder — zwei Federn || перо — моє перо — два пера;
das Heft — dieses Heft — alle Hefte || зошит — цей зошит — усі зошити.
Примітка. В деяких випадках, наприклад, коли йдеться про предмети, добре відомі тим, хто говорить, перед сполученням іменника з кількісним числівником вживається означений артикль.
Hans, Karl und Erich sind gute Schwimmer. || Ганс, Карл і Еріх — добрі плавці. Die drei Freunde gehen oft zusammen baden. || Троє друзів часто ходять разом купатися.
2) у множині, якщо в однині іменник вживався з неозначеним артиклем:
Hier steht eine Tasse. Hier stehen Tassen. || Тут стоїть чашка. Тут стоять чашки.
Das ist eine Schultasche. Das sind Schultaschen. || Це портфель школяра. Це портфелі школярів.
4) якщо перед іменником стоїть означення в родовому відмінку:
Annas Eltern sind Arbeiter. Батьки Ганни — робітники.
5) перед назвами міст і країн середнього роду:
Berlin liegt an der Spree. Берлін розташований на Шпрее.
Zwei große deutsche Städte tragen den gleichen Namen: das sind Frankfurt am Main und Frankfurt an der Oder. Два великих німецьких міста мають одну й ту ж назву: це Франкфурт на Майні і Франкфурт на Одері.
Paris ist die Hauptstadt Frankreichs. Париж — столиця Франції.
Якщо ж назви міст і країн середнього роду вживаються з означенням, то перед ними ставиться означений артикль:
Das heutige Berlin ist sehr schön. Сьогоднішній Берлін дуже гарний.
Назви країн жіночого роду вживаються з означеним артиклем:
Die Hauptstadt der Slowakei ist Bratislava.
Genf befindet sich in der Schweiz. Женева знаходиться у Швейцарії.
6) перед власними іменами:
Bertolt Brecht ist ein bekannter deutscher Dramatiker.
Бертольт Брехт — відомий німецький драматург.
Але власні імена вживаються з означеним артиклем, якщо перед ними стоїть означення:
Schon mit acht Jahren gab der kleine Ludwig van Beethoven sein erstes Konzert.Вже у вісім років маленький Людвіг ван Бетховен дав свій перший концерт.
1) коли говорять про предмет, в якому виділяються якісь ознаки, що відрізняють його від інших однорідних предметів;
Gib mir den roten Bleistift! Дай мені червоний олівець!
2) коли предмет згадується вдруге, коли він уже відомий тому, хто говорить (пише), або хто слухає (читає).
Dort steht ein Mädchen. Das Mädchen ist noch ganz klein. – Там стоїть дівчинка. Дівчинка ще зовсім маленька.
3) якщо іменник означає не окремий предмет, а весь вид цих предметів (тобто, має узагальнююче значення), а також якщо перед іменником стоїть прикметник у найвищому ступені порівняння:
Das Flugzeug ist das schnellste Verkehrsmittel. – Літак – найшвидший засіб сполучення.
4) коли говорять про предмети, добре відомі тому, хто говорить, і співрозмовникові:
Was steht dort auf dem Fensterbrett? – Що стоїть там на підвіконні?
Nimm den Hut ab! – Зніми капелюха!
5) коли говорять про предмети, що є єдиними в своєму роді (до числа предметів, що є єдиними в своєму роді, належать: назви зірок, планет, країн світу, пір року, місяців, днів тижня, річок, озер, морів, океанів, гір, гірських хребтів):
Der Merkur und die Venus sind die zwei Planeten, die der Sonne am nächsten sind. – Меркурій і Венера – дві планети, які найближчі до Сонця.
Der Atlantische Ozean liegt zwischen Europa und Amerika. – Атлантичний океан простягається між Європою та Америкою.
Неозначений артикль вживається в таких випадках:
1) коли говорять про предмет, не виділяючи в ньому особливих ознак, що відрізняють його від інших однорідних предметів.
2) коли предмет називається вперше, коли він невідомий або маловідомий тому, хто говорить (пише), або хто слухає (читає).
3) після дієслова haben і виразу esgibt:
Er hat eine Schwester. – У нього є сестра.
Hier gibt es einen Lesesaal. – Тут є читальний зал.
4) в іменному присудку (перед іменником, який вживається як предикатив):
Erfurt ist eine Blumenstadt. – Ерфурт — місто квітів.
Das war eine sehr wichtige Frage. – Це було дуже важливе питання.
5) перед іменником в порівняннях:
Er schwimmt wie ein Fisch. – Він плаває як риба.
Порівняйте:
1. Er hat ein Lehrbuch gekauft. – Він купив підручник.
Er hat das Lehrbuch für die zehnte Klasse gekauft.- Він купив підручник для десятого класу.
2. Die Lehrerin spricht mit einem Schüler. – Вчителька розмовляє з учнем.
Die Lehrerin spricht mit dem besten Schüler unserer Klasse. – Вчителька розмовляє з кращим учнем нашого класу.
3. Hier liegt ein blaues Heft. – Тут лежить синій зошит.
Hier liegt dasblaueHeft deines Freundes. – Тут лежить синій зошит твого друга.
4. Auf dem Tisch stand eine kleine Vase.– На столі стояла маленька ваза.
Stell die Vase mit den Blumen auf den Tisch! – Постав вазу з квітами на стіл!
5. Sie liest eine interessante Zeitung.- Вона читає цікаву газету.
Sie liest die heutigeZeitung. – Вона читає сьогоднішню газету.
Поясненнядоприкладів
Якщо означення вказує на ознаку, яка мало відрізняє цей предмет від інших, то в цьому випадку вживається неозначений артикль (див. приклади 3, 4, 5).
Якщо означення вказує на ознаку, яка в значній мірі відрізняє цей предмет від інших, то вживається означений артикль. Саме тому означений артикль звичайно стоїть перед прикметником у найвищому ступені, перед порядковим числівником і перед іменником, якщо означення виражене іншим іменником у родовому відмінку або іменником з прийменником.
Примітка. Як видно з усіх наведених прикладів, артикль з німецької мови не перекладається, це – службове слово. У тих випадках, коли на der, die, das падає наголос, ці слова є вказівними займенниками і перекладаються вказівними займенниками цей, ця, це або той, та, те залежно від загального змісту.
Наприклад:
Das ist ja eben ‘der Junge. Це якраз і є цей (той) хлопець!
‘Der Junge kann es schaffen. Цей (той) хлопець може це зробити.
Неозначений артикль іноді відповідає займенникам один, якийсь.
Наприклад:
Das hat mir ein Schriftsteller erzählt. – Це мені розповів один письменник.
Komm ans Telefon! Ein Mädchen ruft dich an. – Підійди до телефону! Тобі телефонує якась дівчина.
