Присудок (das Prädikat)

Види присудка

Присудок у німецькій мові, як і в українській, може бути простим і складеним.

Простий присудок завжди буває дієслівним, тому що він ви­ражений дієсловом, а складений присудок може бути дієслів­ним або іменним (див. таблицю).

Види присудка

Засоби вираження

Приклади

Простий дієслівний присудок (das einfache verbale Prädikat) Дієслово в будь-якій часовій формі активу або пасиву і в будь-яко­му способі Die Kinder singen lu­stige Lieder.- Діти співають веселі пісні.

Dieses Lied wurde oft gesungen. – Цю пісню часто співали.

Singe ein lustiges Lied! – Заспівай веселу пісню!

Пояснення: Дієслівна форма може бути складною, але присудок буде простим, то-

му що він є лише однією з форм цього дієслова (порівн.: wurde ge­sungen).

Складений присудок (das zusammengesetzte Prädikat)

а) Складений дієслів­ний присудок ( zu­sammengesetzte verbale Prädikat)

Сполучення одного дієслова в особовій фор­мі з інфінітивом іншого дієслова. а) Man muss jeden Morgen turnen. – Кожного ранку треба займатися фізкультурою.

Dieser Fehler kann leicht verbessert werden. – Ця помилка легко може бути ви-правлена.

б) Du brauchst morgen nicht in die Uni zu gehen. – Тобі не треба завтра йти в університет.

Mit zehn Jahren be­gann er Gedichte zu schreiben. – Він почав писати вірші з десяти років.

в) Wir haben diesen Dialog auswendig zu lernen. – Ми повинні вивчити цей діалог напам’ять.

Dieser Dialog ist aus­wendig zu lernen. – Цей діалог треба вивчити напам’ять.

Пояснення:

Як перше дієслово вживаються:

а) модальні дієслова;

б) дієслова: brauchen, beginnen, anlangen, bleiben і деякі інші;

в) haben і sein (про значення діє­слів haben і sein з zu + Infinitiv див. тут).

б) Складений іменний присудок (das zusam­mengesetzte nominale Prädikat) Дієслово-зв’язка (die Kopula) + предикатив (das Prädikativ)*, вира­жений яким-небудь іме­нем. а)      Er ist Arzt. – Він студент.

б)      Diese Tasse ist aus Glas. – Ця чашка зі скла.

в)      Das sind wir. – Це ми.

r) Die Rose ist rot. –  Троянда червона.

Der Park wird immer schöner. – Парк стає все гарніший.

д) Zwei und zwei ist vier. – Два плюс два — чотири.

Пояснення:

Предикатив виражено:

 а) іменником в називному відмінку;

б) іменником з прийменником;

в) займенником;

г) прикметником;

д) числівником.

*Предикатив — це іменна частина присудка.

Примітки.

  1. У німецькій мові прикметник в короткій формі вжи­вається як предикатив і не узгоджується з підметом ні в числі, ні в роді. Порівняйте: Der Ball ist rund. М’яч круглий.
  2. В німецькій мові предикатив, що виражений іменником, завжди стоїть в називному відмінку, а в українській мові відмінок предикативного іменни­ка залежить від часової форми дієслова-зв’язки.

Порівняйте:

Er ist Student — наз. відм.

Er war Student — наз. відм.

Er wird Student sein — наз, відм.

Він студент — наз. відм., тепер, час.

Він був студентом — орудн. відм., мин. час.

Він стане (буде) студентом — оруд, відм., майб. час.

Іноді присудок у німецькій мові, як і в українській, може бути виражений сполученням слів. Такі сполучення слів є ста­лими. Вони становлять сполучення дієслова з іменником:

Ein­druck machen (справляти враження)

Platz nehmen (сісти)

Antwort geben (давати відповідь)

sich Mühe geben (старатися)

Abschied nehmen (прощатися)

Eile haben (поспішати)

Angst haben (боятися)

in Bewegung setzen (пускати в хід)

sich auf den Weg machen (вирушати в дорогу) та ін.

Wir machten uns früh am Morgen auf den Weg.

Die alte Frau gab der Kleinen ein Zaubertöpfchen* und nahm Abschied von ihr. (Ein Märchen)

Рано-вранці ми вирушили в дорогу.

Стара дала дівчині чарів­ний горщичок і попрощалась з нею. (Казка)

Узгодження дієслівного присудка з підметом

Відмінювана частина присудка узгоджується з під­метом в особі й числі.

Ich schreibe.

Der Schüler hat geantwortet.

Die Jungen wollen Sport treiben.

Я пишу.

Учень відповів.

Хлопчики хочуть займатися спортом.

Примітка. В українській мові на відміну від німецької дієслівний присудок минулого часу однини узгоджується з підметом також і в роді.

Порівняйте:

Der Vater ging zur Arbeit.  –  Батько пішов на роботу.

Die Mutter ging zur Arbeit. – Мати пішла на роботу.

Узгодження іменного присудка з підметом

Дієслово-зв’язка, що входить до складу іменного при­судка, узгоджується з підметом в числі і особі.

Dieser Student ist aus Berlin. – Цей студент з Берліну.

Diese Studenten sind aus Berlin. – Ці студенти з Берліну.

Якщо підмет виражений вказівним займенником das, es або питальним wer, was, а іменна частина присудка іменником у множині, то дієслово-зв’язка узгоджується не з підметом, а з іменною частиною присудка.

Порівняйте:

Das ist ein Heft.— Це зошит.

Es ist ein Ball.— Це м’яч.

Wer ist diese Frau? — Хто ця жінка?

Was ist er von Beruf? — Хто він за фахом?

Das sind Hefte.— Це зошити.

Es sind Bälle.— Це м’ячі.

Wer sind diese Frauen? — Хто ці жінки?

Was sind sie von Beruf? — Хто вони за фахом?

Підмет (das Subjekt)

Частини мови, що виражають підмет

Підмет в німецькій мові, як і в українській, підмет відпо­відає на питання називного відмінка wer? was? хто? що? і може бути виражений різними частинами мови.

Частини мови, що виражають підмет

Приклади

Переклад

Примітка

1. Іменник в називному відмінку

Der Junge lernt in der Schule

Хлопчик вчиться в школі.

 

2. Будь-яка частина мови, вжита в зна­ченні іменни­ка в називно­му відмінку

а)      Der Kranke wur­de endlich gesund.

а)      Хворий на­решті видужав.

а)      der Kranke   — субст. прикметник

б)      Der Gelehrte hat eine wichtige Entdeckung gemacht.

б)      Вчений зро­бив важливе від­криття.

б) der Gelehr­te — субст. Part. II

в)      Der Vorsitzende ergriff das Wort.

в)      Голова взяв слово.

в)      der Vorsitzen­de — субст. Part. І

r) Das Lesen spielt in unserem Leben ei­ne sehr große Rolle.

г)      Читання ві­діграє в нашому житті дуже велику роль.

г)      das Lesen — субст. інфінітив

3. Займенник у називному відмінку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а)      Täglich besuche ich meine alte Großmutter.

а)      Щоденно я відвідую свою стареньку бабусю.

а)      ich — особо­вий займенник

б)      Das ist ein neuer Film.

б)      Це новий фільм.

б) das — вказів­ний займенник

в)      Wer fehlt heute? Was steht an der Wand?

в)      Хто сьогодні відсутній? Що стоїть біля стіни?

в)      wer, was — питальні займен­ники.

r) Heute sind alle da.

Niemand fehlt.

г)      Сьогодні є всі (всі присутні).

Ніхто не відсут­ній.

г)      alle, nie­mand — неозначе­ні займенники

д) In der Sächsi­schen Schweiz gibt es solche Felsengruppen, die ihrer Form nach Menschen und Tieren ähnlich sind.

д)      В Саксонській Швейцарії є гру­пи скель, які за своєю формою нагаду-ють людей і тварин.

д) die – віднос­ний займенник, що сполучає підрядне означальне речен­ня і головне речення

4. Числівник

Drei mal drei ist neun.

Три рази по три — дев’ять.

drei — числівник

5. Несубстан- тивований інфінітив

Leben heißt lernen.

Жити — значить вчитися.

leben — несуб- стантивований інфінітив.

Речення, в яких підмет виражено будь-яким з наведених за­собів, називаються особовими.

Неозначено-особовий займенник “man”

Підмет може бути виражений неозначено-особовим займенником man. Займенник man окремим словом в україн­ській мові не перекладається. Речення, що мають займенник man, перекладаються по-різному.

Приклад

Переклад

Пояснення до перекладу присудка при підметі man

Man erzählt.

Розповідають.

дієслівна форма 3-ї особи множини

Man sagt.

Говорять (кажуть).

 

Wenn. man früh aufsteht, …

а) Якщо рано встаєш,

а) дієслівна форма 2-ї особи однини

б)      Якщо ми рано вста­ємо, …

в)      Якщо рано встава­ти, …

б)      дієслівна форма 1-ї особи множини

в)      неозначена форма діє­слова

Man muss viel le­sen.

Darf man fra­gen?

Треба багато читати.

Можна спитати?

безособова форма дієсло­ва (якщо займенник man сполучається з модальними дієсловами)

Речення, в яких підмет виражено займенником man, називаються неозначено-особовими.

Безособовий займенник “es”

Підмет може бути виражений безособовим займен­ником еs. В цьому випадку або невідомо, хто виконує дію, або діюча особа взагалі відсутня.

Es klopft.

Es ist warm.

Es regnet.

Es gibt dort viele Menschen.

Стукає.

Тепло.

Іде дощ.

Там багато людей.

Такі речення називаються безособовими. У відповід­них їм українських реченнях підмета зазвичай немає.

Отже, залежно від того, чим виражений підмет, розрізняють три види речень:

  1. особові,
  2. неозначено-особові,
  3. безособові.

Порядок слів у реченні

В самостійному (головному) реченні певне місце має тільки присудок.  Змінна частина присудка може стояти в залежності від типу речення або на першому, або на другому місці, а незмінна (відокремлюваний префікс, Partizip II, інфінітив, предикатив) – на останньому.  Якщо присудок складається з двох частин, то він утворює ніби рамку, в якій розміщені інші члени речення.

Wir haben einen Ausflug ins Gebirge gemacht. – Ми здійснили прогулянку в гори.

Haben Sie einen Ausflug ins Gebirge gemacht? – Ви здійснили прогулянку в гори?

Всі інші члени речення розташовуються порівняно вільно навколо змінної частини присудка, займаючи різні місця.  Будь-який член речення може бути виражений як одним словом, так і кількома словами.

1-е місце (2 слова)

2-е місце (2 слова)

3-е місце (2 слова)

4-е місце(3 слова)

5-е місце (1 слово)

Schon heute

обставина часу

 

bereiten sich

змінювана частина присудка

unsere Sportler

підмет з означенням

auf die nächste Olympiade

додаток з означенням

vor.

незмінювана частина присудка – відокремлюваний префікс

(Вже зараз наші спортсмени готуються до наступної Олімпіади.)

МІСЦЕ ПІДМЕТА

У простому поширеному розповідному реченні підмет зазвичай стоїть перед присудком або після нього.

Якщо підмет стоїть перед присудком, то порядок слів називається прямим (die gerade Wortfolge). 

Якщо підмет стоїть після присудка, то порядок слів називається зворотним (die invertierte Wortfolge).

Прямий порядок слів:

Das Schuljahr beginnt am ersten September.  Навчальний рік в школі починається першого вересня.

Зворотний порядок слів:

Am ersten September beginnt das Schuljahr. Першого вересня починається навчальний рік у школі.

Схема прямого і зворотного порядку слів у простому поширеному розповідному реченні

Прямий порядок слів

підмет

  змінювана частина присудка

другорядні члени речення

незмінювана частина присудка

Зворотний порядок слів

другорядні члени речення

змінювана частина присудка

підмет

незмінювана частина присудка

МІСЦЕ ПРИСУДКА

1) Місце  присудка  у  простому  поширеному  розповідному  реченні: змінювана частина присудка стоїть на другому місці, а незмінювана – на останньому.

 1. Meine Schwester liest gern.

 2. Er trägt heute im Unterricht ein Gedicht von J. Becher vor.

 3. Wir haben uns im Theater ein Drama von Schiller ange­sehen.

 4. In der Oper „Der fliegende Holländer“, wie auch in seinen anderen Opern, wollte Wagner Menschen mit tiefen und edlen Gefühlen zeigen.

 5. Dieser Dichter ist berühmt.

 1. Моя сестра читає охоче.

 2. Він декламує сьогодні на занятті  вірші Бехера.

3. Ми дивилися в театрі драму Шиллера.

 4. В опері «Летючий голландець», як і в інших своїх операх, Вагнер хотів показати людей з глибокими і шляхетними почуттями.

 5. Цей письменник видатний.

 2)  Місце   присудка   у   простому   поширеному   питальному   реченні   без   питального   слова:  змінна  частина  присудка  стоїть  на  першому  місці,  а  незмінна – на останньому.

 Studierst du an der Uni?

 Bereitest du dich auf die Prüfung vor?

 Hast du diesen Sommer in der Stadt  oder auf dem Lande verbracht?

 Wollt Ihr heute Abend ins Konzert gehen?

 Ist er beschäftigt?

 Ти навчаєшся в університеті?

 Ти готуєшся до іспитів?

Ти провів це літо в місті чи в селі?

Ви хочете піти сьогодні ввечері на концерт?

 Він зайнятий?

Схема порядку слів в питальних реченнях без питального слова

змінна частина присудка

присудок

другорядні члени речення

незмінна частина присудка

3) Місце присудка у простому поширеному питальному реченні з питальним словом: змінна частина присудка стоїть на другому місці, а незмінна – на останньому.

 Wie schreibt ihr deutsch?

 Was schreibt er ab?

 Warum hast du an ihn ge­schrieben?

 Wann kannst du mit mir dar­über sprechen?

 Як ви пишете німецькою?

 Що він списує?

 Чому ти йому написав?

Коли ти зможеш зі мною про це поговорити?

4) Місце присудка в наказовому реченні: змінна частина присудка стоїть на першому місці, а незмінна – на останньому (пор. з питальним реченням без питального слова).

 Lies laut!  

 Lies den Text laut vor!

 Sei immer fleißig!

 Читай голосно!

 Читай текст голосно!

 Будь завжди старанним!

МІСЦЕ ДРУГОРЯДНИХ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ

Другорядні члени речення не мають в простому поширеному реченні постійних місць.  Вони можуть розташовуватися по-різному, в залежності від порядку слів у реченні – прямого або зворотного, а також від того, чи складається присудок тільки зі змінної частини або із змінної і незмінної.

РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ (SÄTZE MIT GLEICHARTIGEN SATZGLIEDERN)

Однорідні члени речення (підмет і присудок або другорядні члени) часто з’єднуються один з одним за допомогою сполучників.

Найбільш уживаними сполучниками є: und (і), oder (або) aber (але), nicht … sondern (не … а), nicht nur … sondern auch (не тільки … а й) і деякі інші.

 1. Auf    dem    Tisch   lagen   frische Zeitungen und Zeitschriften.

 2. Er   antwortete   auf   alle   Fra­gen langsam, aber richtig.

 3. Gehen wir am Sonntag ins Museum oder in den Klub?

 4. Sie besucht dich nicht heute, sondern   morgen.

 5. Nicht nur meine Schwester, sondern auch mein Bruder lernt in einer Musikschule.

1. На  столі  лежали  нові  газети і  журнали.

 2. Він  відповідав  на  всі  питання повільно,  але  вірно.

 3. Ми  підемо  в  неділю в музей або в клуб?

 4. Вона  відвідає  тебе  не  сьогодні,  а завтра.

 5. Не  тільки  моя  сестра, а й мій брат вчиться в музичній школі.

Зв’язок між однорідними членами речення може бути і безсполучниковим.  В цьому випадку однорідні члени речення відокремлюються один від одного комами.

  Im Gang standen Schulbänke, Stühle und Schränke.

  У коридорі стояли парти, стільці і шафи.

Примітка.  Кома не ставиться перед сполучниками und і oder.  Якщо сполучник парний, то кома ставиться перед його другою частиною (див. приклади).  У парних сполучниках sowohl … als auch (і … і: як … так і …) і weder … noch (ні … ні), кома перед другою частиною сполучника не ставиться.

 Er ist sowohl Dreher als auch  Schweißer.

 Sowohl der Vater als auch die Mutter ist berufstätig.

 Das Kind konnte weder lesen noch schreiben.

 Він токар і зварювальник.

Як батько, так і мати працюють (за фахом).

Дитина не вміла ні читати, ні писати.

Особливості німецьких речень

В німецькій мові речення мають такі особливості:

Перша особливість

Речення в німецькій мові має, як правило, два головних члена речення – підмет і присудок.  В українській мові це не обов’язково.

Порівняйте:

Das Subjekt

Das Prädikat Підмет

Присудок

Ich schreibe Я пишу.
Пишу.
Es ist warm Тепло.
Man arbeitet Працюють.

Примітка. В німецькій мові тільки в деяких випадках один з головних членів речення може бути відсутнім, наприклад, в наказових реченнях: Steh auf!  Steht auf!

 Друга особливість

Присудок в німецькій мові завжди виражено дієслівною формою;  навіть в іменному присудку має бути дієслівна зв’язка.  В українській мові така зв’язка зазвичай відсутня.

Порівняйте:

Er ist Schüler.  Він учень.

Wir sind stark.  Ми сильні.

Jetzt ist es früh.  Зараз рано.

 

Третя особливість

Присудок займає певне місце в залежності від типу речення. Така особливість в українській мові не спостерігається.

Порівняйте порядок слів розповідного та питального речення в українській і німецькій мовах.

Розповідне речення  (Der Aussagesatz)

Er spricht gut deutsch

Він розмовляє добре німецькою.

Він добре розмовляє німецькою.

Він німецькою розмовляє добре.

Він добре німецькою розмовляє.

Питальне речення без питального слова

(Fragesatz ohne Fragewort)

Spricht er gut deutsch?

Розмовляє він добре німецькою?

Він розмовляє німецькою добре?

Він добре розмовляє німецькою?

Він німецькою розмовляє добре?

Крім того, якщо присудок складається з двох частин, то змінна частина присудка стоїть в простому реченні на першому або другому місці, а незмінна – на останньому.  Утворюється ніби рамка. Порівняйте:

Er hat gut deutsch gespro­chen.

Kannst du gut deutsch sprechen?

Він добре говорив німецькою.

Ти можеш добре говорити німецькою?

 Четверта особливість

В німецькому реченні може бути тільки одне заперечення, а в українській – кілька.

Dieses Land habe ich nie­mals besucht.

Er hat niemals etwas ver­gessen.

Я ніколи не відвідував цю країну.

Він ніколи нічого не забував.

Всі особливості побудови речень в німецькій мові знаходять відображення в різних типах речень:

  1. розповідних, питальних, наказових (Aussagesätze, Fragesätze, Befehlsätze);
  2. особових, безособових, невизначено-особових (persönliche Sätze, unpersönliche Sätze, unbestimmt-persönliche Sätze);
  3. головних і підрядних (Hauptsätze, Nebensätze);
  4. стверджувальних і заперечних (positive und negative Sätze).

Phonetische Termini

Основні поняття / Grundbegriffe

Кількість голосних (довгота голосних). В німецькій мові існують довгі і короткі голосні. Довгота голосного є фонематичною, тобто  має семантико розрізнювальне значення: Staat [∫ta:t] – держава,  Stadt [∫tat] – місто. У відкритих та   у позиційно закритих складах голосні довгі, у закритих складах – короткі / Quantität der Vokale (Vokaldauer). Es gibt im Deutschen lange und kurze Vokale. Die Vokaldauer ist phonematisch, d.h. bedeutungsunterscheidend: Staat [∫tat] – Stadt [∫tat]. In den offenen und den positionsgeschlossenen Silben ist der Vokal lang, in den geschlossenen –  kurz.

Характеристика складу. Склад – це фонетична єдність. Склади утворюють звукову форму слова. Склади німецької мови містять один голосний (A-da) або поєднують голосний з одним або декількома приголосними (tan-zen). Якщо склад закінчується на голосний, він є відкритим (da, sah, Na-se). Склад з одним або декількома приголосними на кінці є закритим (lan-den). Якщо закритий склад внаслідок граматичних змін може бути відкритим, він є позиційно закритим (Tat: Ta-ten; Zahl: Zah-len). / Charakter der Silbe. Die Silbe ist eine phonetische Einheit. Aus den Silben setzt sich die Lautform der Wörter zusammen. Deutsche Silben können aus einem Vokal (A-da) bestehen oder aus der Verbindung eines Vokals mit einem bzw. mehreren Konsonanten (tan-zen). Wenn die Silbe auf einen Vokal ausgeht, ist sie offen (da, sah, Na-se). Die Silben mit einem oder mehreren Konsonanten am Ende sind geschlossen (lan-den). Wenn eine geschlossene Silbe bei der grammatischen Veränderung des Wortes offen wird, nennt man sie positionsgeschlossen (Tat: Ta-ten; Zahl: Zah-len).

Сильний (твердий) приступ голосних. На початку слова або морфеми голосні німецької мови вимовляються з новим приступом, тобто, з легким вибуховим звуком. Змикання голосових зв’язок проривається повітряним потоком і при цьому виникає своєрідне клацання (Knacklaut), напр.: [‘an]. / Neueinsatz (fester Einsatz). Im Anlaut des Wortes und des Morphems werden die deutschen Vokale mit einem neuen Einsatz gesprochen, d.h. mit einem leichten Sprenggeräusch. Der Verschluss der Stimmlippen wird durch den Luftstrom gesprengt und es entsteht dabei ein knackender Ton (Knacklaut), z.B. [‘an].

Відступ голосних. Короткі голосні німецької мови вимовляються з різким відступом, тобто, коливання голосових зв’язок різко обривається і наступний приголосний приєднується до голосного. Довгі голосні вимовляються не з таким сильним відступом, проте цей відступ не такий слабкий як в українській мові. / Absatz der Vokale. Die deutschen kurzen Vokale spricht man mit einem starken Absatz aus, d.h. die Schwingungen der Stimmbänder werden scharf abgebrochen und der nachfolgende Konsonant schließt sich dem Vokal fest an. Die langen Vokale werden mit einem weniger starken Absatz ausgesprochen, aber dieser Absatz ist nicht so lose und locker wie im Ukrainischen.

Придих (аспірація). Німецькі глухі приголосні [p], [t], [k]  артикулюються з більшим м’язовим напруженням ніж в українській мові. Завдяки цьому при вимові цих приголосних на початку і в кінці слова виникає особливий вибуховий звук – придих. / Behauchung (Aspiration). Die deutschen stimmlosen Konsonanten [p], [t], [k] werden mit einer größeren Muskelspannung artikuliert als im Ukrainischen. Dadurch entwickelt sich bei der Aussprache dieser Konsonanten im An- und Auslaut ein besonderes Sprenggeräusch, das Behauchung heißt.

Веляризація (вокалізація). Підйом задньої частини спинки язика у напрямку заднього м’якого піднебіння. / Velarisierung (auch Vokalisierung). Hebung der Hinterzunge zum weichen Gaumen (Velum).

 Словесний наголос. Наголос визначається ритмічним і тональним виділенням складу в слові. У простих німецьких словах наголос як правило припадає на перший кореневий склад. / Der Wortakzent. Die rhythmische und tonale Wortbetonung wird durch die Hervorhebung einer Silbe im Wort bestimmt. In einfachen deutschen Wörtern liegt der Wortakzent in der Regel auf der ersten Stammsilbe. z.B. Anna [“ana], Laden [l’a:dən], tanzen [‘tantsən].

Інтонація – це ритмічне і тональне оформлення синтаксично пов’язаних між собою слів до вислову. Інтонація є найважливішою ознакою речення та визначає його тип відповідно до комунікативної мети, напр. питання, повідомлення, спонукання. / Die Intonation ist die rhythmische und tonale Gestaltung der syntaktisch verbundenen Wörter zu einem Ausspruch. Die Intonation ist eines der wichtigsten Merkmale des Satzes und bestimmt seine Art entsprechend dem kommunikativen Ziel, z.B. Frage, Mitteilung, Aufforderung.

Фразовий (логічний) наголос – наголошення найважливішого за значенням слова в реченні. Наголошений склад  (Schwerpunktsilbе) утворює головний момент висловлювання і називається фразовим наголосом. Фразовий наголос позначають     [ ” ], напр.: Anna “tanzt [‘ana “tant]. / Der Satzakzent ist die Hervorhebung des sinnwichtigsten Wortes im Satz. Die betonte Silbe des sinnwichtigsten Wortes bildet den Schwerpunkt der Aussage, sie wird Schwerpunktsilbe genannt und trägt den Satzakzent. Die Hauptbetonung im Satz bezeichnet man mit [ ” ], z. B. Anna “tanzt [‘ana “tant].

Інтонування (мелодика) – це зміна висоти голосового тону при вимові окремих складів та синтагм. Розрізняють чотири висоти тону: високий тон, середній, нейтральний, низький. / Die Tonführung (die Melodie) ist die Veränderung der Stimmhöhe bei der Aussprache einzelner Silben und Syntagmen im Satz. Für das Sprechen unterscheidet man vier Tonhöhen: Hochstufe, Mittelstufe, Neutralstufe, Tiefstufe.

Зміна тону – це швидка зміна висоти тону голосу у найважливішому наголошеному складі. Зміна тону відбувається в реченні з одного тону до іншого та утворює мелодійний пік у порівнянні зі складами з другорядним наголосом та ненаголошеними складами. Розрізняють зниження тону голосу (Fallton) і підвищення тону голосу (Steigton). / Der Tonbruch ist eine schnelle Veränderung der Tonhöhe in der hauptbetonten Schwerpunktsilbe. Der Tonbruch erfolgt im Satz von einer Stufe zur anderen und bildet einen melodischen Gipfel im Vergleich zu den anderen neben- bzw. unbetonten Silben der Aussage. Man unterscheidet fallende (Fallton) und steigende (Steigton) Tonbrüche.

Зниження тону виражає відносно завершену думку. Зміна висоти тону голосу головного наголошеного складу (Schwerpunktsilbe) відбувається з середнього тону до низького. Таку зміну позначають дугою. Всі склади після головного наголошеного складу вимовляються у тоні, що знижується до низького тону. Ненаголошені склади позначаються [ . ]; наголошені [ _ ]. / Der Fallton drückt einen relativ abgeschlossenen Gedanken aus. Die Veränderung der Sprechtonhöhe der hauplbetonten Silbe (Schwerpunktsilbe) erfolgt von der Mittelstufe zur Tiefstufe. Man bezeichnet diese Veränderung mit einem Bogen. Alle Silben nach der Schwerpunktsilbe werden beim fallenden Tonbruch auf der Tiefstufe gesprochen. Die unbetonten Silben bezeichnet man mit [ . ]; die betonten Silben mit [ _ ]. [2, с. 11 – 12]

Завершальна інтонація служить для оформлення розповідних речень.           У головному наголошеному складі відбувається зниження тону. Таким чином у реченні підкреслюється нове. Інтонаційно речення структуроване так: початок речення (Vorlauf), головна частина (Volllauf), заключна частина (Nachlauf). Початок речення утворюють всі ненаголошені склади до першого наголошеного. Головна частина починається з першим наголошеним складом у середньому тоні і завершується головним наголошеним складом у низькому тоні. Заключну частину утворюють усі склади після головного наголошеного складу. Вони вимовляються в низькому тоні. Початок речення може бути відсутнім. Тоді речення починається з головної частини. / Die terminale Satzintonation dient zur Gestaltung der Aussagesätze. Die Schwerpunktsilbe spricht man dabei im Fallton aus. Dadurch wird das Neue im Satz hervorgehoben. Intonatorisch wird der Satz in Vorlauf, Volllauf und Nachlauf strukturiert. Den Vorlauf bilden alle unbetonten Silben vor der ersten betonten. Sie werden in der Neutralstufe gesprochen. Der Volllauf beginnt mit der ersten betonten Silbe in der Mittelstufe und endet mit der Schwerpunktsilbe in der Tiefstufe. Den Nachlauf bilden alle Silben nach der Schwerpunktsilbe. Sie werden in der Tiefstufe gesprochen. Der Vorlauf kann fehlen. Dann beginnt der Satz mit Vollauf.

Придих. Придих (аспірація) глухих приголосних [p], [t], [k] залежить від їх позиції в слові. З сильним придихом приголосні [p], [t], [k] вимовляються: 1) перед наголошеним голосним на початку складу (Pute, Tulpe, kämpfen); 2) після наголошеного голосного у кінці слова (Tag, Kalb). У ненаголошених складах і перед редукованим голосним приголосні [p], [t], [k] отримують слабкий придих, напр.: Palast, Tablette. Перед вибуховими  приголосними та фрикативними звуками,            а також після [s] і [ʃ] приголосні [p], [t], [k] вимовляються без придиху: Oktober, Arbeit suchen, spät, Stuhl, einen Tisch kaufen / Behauchung. Die Behauchung (Aspiration) der stimmlosen Konsonanten [p], [t], [k] ist von ihrer Position im Wort abhängig. Sie werden am stärksten behaucht: 1) vor betontem Vokal im Anlaut einer Silbe (Pute, Tulpe, kämpfen); 2)nach betontem Vokal im Wortauslaut (Tag, Kalb). In unbetonten Silben und vor dem reduzierten Vokal werden sie schwach behaucht, z.B. Palast, Tablette.  Vor Verschluss- und Engelauten sowie nach [s] und [ʃ] werden sie nicht behaucht: Oktober, Arbeit suchen, spät, Stuhl, einen Tisch kaufen.

Закон кінця слова. У німецькій мові дзвінкі приголосні оглушуються у кінці складу та слова: und [‘unt], Flug [flu:k], Lob [lo:p]. Проте існують декілька виключень, напр.: neblich [b], niedrig [d], Gegner [g], regnen [g] та ін. Auslautgesetz. Im Deutschen werden die stimmhaften Konsonanten im Silben- und Wortauslaut stimmlos ausgesprochen: und [‘unt], Flug [flu:k], Lob [lo:p]. Es gibt aber einige Ausnahmen, z.B. neblich [b], niedrig [d], Gegner [g], regnen [g].

Часткове оглушення приголосних. Німецькі дзвінкі приголосні вимовляються після глухого приголосного у кінці слова та складу після глухого приголосного або після довгої паузи менш дзвінко ніж у середині слова між двома голосними (das Bett, Sand – lesen). У транскрипції часткове оглушення позначається знаком [‘], (апострофом після приголосного або крапкою над буквою) напр.:         [das b’et] / Halbstimmhaftigkeit. Die deutschen stimmhaften Konsonanten werden im Wort- und Silbenanlaut nach einem stimmlosen Konsonanten oder nach einer langen Pause weniger stimmhaft ausgesprochen als im Inlaut zwischen zwei VokalenIn der Lautschrift wird die Halbstimmhaftigkeit mit dem Zeichen [‘]. markiert. z.B. [das b’et].

Палаталізація (пом’якшення приголосних). Пом’якшення приголосних, яке виникає внаслідок підняття середньої частини язика до твердого піднебіння (Palatum). На відміну від української мови палаталізація як фонематична (смислорозпізнавальна) особливість не притаманна системі німецьких приголосних. Але як артикуляційне явище вона частково проявляється тоді, коли приголосні [k], [g] пом’якшуються у поєднанні з голосними переднього ряду, напр.: kann – Kind. / Palatalisierung. Die Palatalisierung der Konsonanten entsteht durch die Hebung der Mittelzunge zum harten Gaumen (Palatum). Im Unterschied zum Ukrainischen ist die Palatalisierung als phonematisches (bedeutungsunterscheidendes) Merkmal dem deutschen Konsonahtensystem ganz fremd. Aber als artikulatorische Erscheinung kommt sie teilweise vor, wenn die Konsonanten [k], [g] in Verbindung mit Vokalen der vorderen Reihe erweicht werden, z.B. kann – Kind.

 Інтонація у додаткових запитаннях. Додаткові запитання – це питальні речення з питальним словом. У німецькій мові такі речення вимовляються як правило з завершальною інтонацією (порівняйте з окличними реченнями). Початок речення вимовляється у нейтральному або середньому тоні, заключна частина речення – у низькому тоні. Фразовий наголос припадає на найважливіше за смислом слово і залежить від ситуації мовлення. Додаткові запитання іноді можуть ставитися особливо ввічливо і дружньо. Тоді наголошений склад ключового слова вимовляється з підвищенням тону голосу. Тон змінюється з нейтрального рівня до середнього. Тональність всіх складів заключної частини речення підвищується. / Intonation der Ergänzungsfragen. Ergänzungsfragen sind Fragesätze mit Fragewort. Die deutschen Ergänzungsfragen spricht man in der Regel mit terminaler Intonation (Vergleich Aussagesätze!). Den Vorlauf des Satzes spricht man in der Neutral- oder Mittelstufe und den Nachlauf in der Tiefstufe. Die Hauptbetonung liegt auf dem sinnwichtigsten Wort und bezieht sich auf die Situation der Rede. Ergänzungsfragen können manchmal besonders höflich und freundlich gestellt werden. In diesem Fall spricht man die Schwerpunktsilbe im Steigton. Der Ton verändert sich von der Neutralstufe zur Mittelstufe. Die Tonführung aller Nachlaufsilben steigt kontinuierlich weiter an.

 Асиміляція – уподібнення приголосних у мовленнєвому потоці. Для німецької мови характерною є асиміляція за глухістю. Існує два типи асиміляції: регресивна асиміляція, напр.: selbst [zelpst], du sagst [du ‘za:kst]; прогресивна асиміляція, напр.: das Buch [das ‘bu:x], etwas [“etvas], antworten [“antfɔrtən]. Прогресивна асиміляція – це часткова асиміляція. Наступний дзвінкий приголосний вимовляється приглушено. Часткова прогресивна асиміляція за глухістю позначається  [ ° ] або [ o ], в залежності від графічної форми знака. / Assimilation ist die Angleichung der Konsonanten im Redestrom. Für die deutsche Sprache ist die Assimilation nach der Stimmlosigkeit charakteristisch. Man unterscheidet folgende Arten der Assimilation: regressive Assimilation, z. B. selbst [zelpst], du sagst [du ‘za:kst]; progressive Assimilation, z. B. das Buch [das ‘bu:x], etwas [“etvas], antworten [“antfɔrtən]. Die progressive Assimilation ist eine teilweise Assimilation. Der nachstehende stimmhafte Konsonant wird halbstimmhaft gesprochen. Die Halbstimmhaftigkeit bezeichnet man mit [ ° ] oder [ o ], je nach der graphischen Form des Zeichens. [1, с. 33 – 34]

Інтонація у спонукальному реченні подібна до інтонації у розповідному реченні. Для головного наголошеного складу характерним є підвищення і зниження тону. Спонукальне речення відрізняється від розповідного конфігурацією тону (підвищення – зниження), більшим тональним інтервалом і підвищеною інтенсивністю. Початок речення вимовляється у нейтральному тоні, заключна частина – у низькому тоні. / Die Intonation des Aufforderungssatzes ist der des Aussagesatzes ähnlich. Für die hauptbetonte Silbe ist der steigende Fallton kennzeichnend. Der Aufforderungssatz unterscheidet sich von dem Aussagesatz durch eine steigend-fallende Tonkonfiguration, ein größeres Tonintervall und eine erhöhte Intensität. Der Vorlauf wird im Neutralton und der Nachlauf im Tiefton gesprochen.

Питальна інтонація – це інтонація, якою про щось запитують. Такою інтонацією оформлюються також загальні запитання. Загальні запитання – це питальні речення без питального слова, які вимагають рішення (ja oder nein). Для інтонації таких речень характерним є зниження – підвищення тону. Тон починає знижуватися у нейтральному рівні, після чого піднімається до високого рівня.  Початок речення вимовляється у середньому тоні, а потім тон поступово підвищується. Характерним для заключної частини речення є підвищення тону у заключних складах. / Die interrogative Satzintonation ist die Intonation, mit der man nach etwas fragt. Mit dieser Intonation werden auch Entscheidungsfragen dargestellt. Entscheidungsfragen sind Fragesätze ohne Fragewort und erfordern eine Entscheidung   (ja oder nein). Für die interrogative Intonation ist der fallend­-steigende Tonverlauf charakteristisch. Der Fallton liegt in der neutralen Stufe, und dann steigt er bis zur hohen Tonstufe. Der Vorlauf beginnt in der Mittelstufe und hat einen allmählichen gleitenden Tonabstieg. Charakteristisch für den Nachlauf ist der Tonanstieg der Nachlaufsilben.

Складні й похідні слова мають два наголоси: головний і другорядний. Головний наголос звичайно припадає на першу складову частину, другорядний – на другу. / Zusammengesetzte und abgeleitete Wörter haben zwei Betonungen: eine Haupt- und eine Nebenbetonung. Die Hauptbetonung fällt gewöhnlich auf die erste Komponente, die Nebenbetonung auf die zweite.

 Мелодика простих речень, присудки яких мають відокремлювані префікси. У дієсловах з відокремлюваними префіксами ab-, an-, auf-, aus-, bei-, ein- mit-, nach-, vor-, weg- та ін. головний наголос [‘] припадає на префікс, а другорядний наголос – на перший кореневий склад, напр.: ‘abgeben [“ap˛ge:bən]. Якщо дієслово виражає в реченні нове, то на префікс припадає фразовий наголос. Якщо нове виражає інше слово в реченні, то фразовий наголос припадає на нього, і тональність префікса зливається з тональністю  заключної частини речення. / Intonation der einfachen Sätzen, deren Prädikate trennbare Präfixe haben. In den Verben mit trennbaren Präfixen ab-, an-, auf-, aus-, bei-, ein-, mit-, nach-, vor-, weg- u.a. ist das Präfix hauptbetont [‘] und die erste Stammsilbe des Verbs nebenbetont, z. B.: ‘abgeben [“ap˛ge:bən]. Wenn das Verb das Neue im Satz ausdrückt, so bekommt das Präfix die  Hauptbedeutung. Wenn aber ein anderes Wort das Neue im Satz ausdrückt, so trägt es die Hauptbedeutung und das Präfix gehört zum Nachlauf.

Відповідь на загальне запитання як правило починається або зі стверджувальної частки „Ja”, або із заперечення „Nein”. Вони утворюють самостійні синтагми і вимовляються зі зниженням тону. / Die Antwort auf eine Entscheidungsfrage wird üblicherweise entweder mit der zustimmenden Partikel „Ja” oder mit der verneinenden „Nein” eingeleitet. Sie bilden ein selbständiges Syntagma und werden im Fallton gesprochen.

Альтернативні запитання – це подвійні запитання. Вони поєднують між собою два загальних питання. Перша частина подвійного запитання вимовляється з підвищенням тону, друга частина – зі зниженням. / Alternative Fragen sind Doppelfragen. Sie verbinden miteinander zwei Entscheidungsfragen. Der erste Teil einer Doppelfrage wird im Steigton gesprochen, den zweiten Teil spricht man im Fallton.

Мелодика розповідних і питальних речень з однорідними членами речення. Однорідні члени речення наголошуються однаково, утворюють самостійні синтагми і вимовляються з підвищенням тону (з прогресивною інтонацією). Останній член речення вимовляється зі зниженням тону (з регресивною інтонацією). / Intonation der Aussage- und Fragesätze mit gleichartigen Satzgliedern. Die gleichartigen Satzglieder erhalten gleich starke Betonung und bilden selbständige Syntagmen. Man spricht sie mit steigender Tonführung. Sie werden als weiterweisende (progrediente) Redeabschnitte angesehen. Das letzte Satzglied wird mit fallendem Tonverlauf gesprochen.

Мелодика слів автора. Слова автора вводять пряму мову. Інтонація слів автора залежить від їх позиції в реченні. У позиції перед прямою мовою тон підвищується. У позиції після прямої мови інтонація залежить від тональності прямої мови: при зниженні тону слова автора вимовляються в низькому тоні, при підвищенні – з підвищенням тону. Тональність слів автора схожа на конфігурацію тону першої частини прямої мови. / Intonation im Einführungssatz. Der Einführungssatz leitet direkte Rede ein. Seine Intonation ist von der Position im Satz abhängig. Vordersätze werden gewöhnlich mit steigendem Tonverlauf gesprochen. Die Intonation der nachgestellten Einführungssätze hängt vom Tonverlauf der direkten Rede ab. Beim Fallton wird der Einführungssatz im Nachlauf gesprochen, beim Steigton mit steigender Tonführung. Die Tonkonfiguration in den eingeschalteten Einführungssätzen ähnelt dem Tonverlauf im ersten Teil der direkten Rede.

Мелодика окличних речень. Окличні речення виражають різноманітні людські почуття: радість, обурення, гнів, здивування тощо. Їм притаманне підвищення висоти тону і сильні фразові наголоси. Останні склади окличного речення вимовляються у вищій тональності ніж останні склади розповідного речення. Заключна частина не досягає низького тону. / Intonation der Ausrufesätze. Die Ausrufesätze drücken verschiedene menschliche Gefühle aus: Freude, Empörung, Zorn, Staunen u. a. m. Sie zeichnen sich durch höhere Stimmlage und stärkere Satzakzente aus. Die letzten Silben eines Ausrufs liegen meistens höher als die der Aussagen. Der Nachlauf erreicht nicht die Tiefstufe.

Мелодика складного речення. Головне і підрядне речення утворюють дві самостійні синтагми. Перша синтагма вимовляється з прогресивною інтонацією, друга – з регресивною. Intonation im Satzgefüge. Hauptsatz und Nebensatz bilden immer zwei selbständige Syntagmen. Das erste Syntagma wird mit der progredienten Intonation gesprochen, das letzte mit der terminalen.

Alphabet

Сучасний німецький алфавіт – це алфавіт на латинській основі. Складається з 26 літер. Крім них в німецькому алфавіті існують три  умлаути  і одна лігатура, які розташовані в алфавітному порядку, тобто, після Aa, Oo, Uu й S s відповідно.

A a [a:] Ä ä [ɛ:]
B b [be:]
C c [tse:]
D d [de:]
E e [e:]
F f [ɛf]
G g [ge:]
H h [ha:]
I i [i:]
J j [jɔt]
K k [ka:]
L l [ɛl]
M m [ɛm]
N n [ɛn]
O o [o:] Ö ö [ø:]
P p [pe:]
Q q [ku:]
R r [ɛr]
S s [ɛs] ß [ɛstsɛt]
T t [te:]
U u [u:]
Ü ü [y:]
V v [faʊ]
W w [ve:]
X x [iks]
Y y [ ‘ʏpsilɔn]
Z z [tsɛt]  

 Німецька фонетична транскрипція / Die deutsche Lautschrift

Голосні звуки / Vokale Приголосні звуки / Konsonanten
1. Довгі голосні / Langvokale

 

[i:]    [bʀi:f]        Brief[e:]       

[re:]           Reh                           

[ε:]   [ε:ʀə]        Ähre               

[a:]   [ma:l]        Mahl             

[о:]   [mo:ɐ]       Mohr           

[u:]  [ʀu:fən]      rufen             

[y:]   [fy:ʀən]     führen         

[Ø:]  [hØ:ʀən]   hören

2. Короткі голосні / Kurzvokale

[ɪ]  [gɪft]           Gift                   

[ε]  [ʀεtən]        retten               

[a]  [halt]            Halt               

[ɔ] [sɔnə]                   Sonne     

[ʊ] [mʊnt]         Mund             

[ʏ] [glʏk]          Glück               

[œ] [hœle]         Hölle

3. Дифтонги / Diphthonge

[ae]      [naen]    nein             

[ao]   [maus]     Maus         

[כǿ]     [nɔǿn]  neun

4. Редуковані голосні / Reduzierte (schwache) Laute

[ə]    [le:ʀən]     lehren           

[ɐ]    [nu:ɐ]       nur

1. Глухі вибухові / Stimmlose Explosivlaute

 

[p]   [pɔst]        Post                                             

[t]    [ti:ɐ]           Tier                                           

[k]  [kuʀts]       kurz

2. Дзвінкі вибухові / Stimmhafte Explosivlaute

[b]    [bi:ɐ]        Bier                                             

[d]    [das]        das                                             

[g][gaŋ]         Gang

3. Носові / Nasale

[m]    [munt]     Mund                                       

[n]     [nе:bən]   neben                                       

[ŋ]    [hεŋən]     hängen

4. Сонорні / Sonorlaute

[ʀ]    [ʀunt]       rund                                           

[l]    [le:ɐ]         leer

5. Африкати / Frikative

[f]  [fi:ɐ]           vier                                                 

[s]  [ist]              ist                                                 

[ʃ]  [ʃa:dən]       Schaden                                     

[ҫ] [ʃpʀεҫən]    sprechen                                       

[x] [dax]            Dach                                             

[v] [vaʀtən]       warten                                       

[z]  [za:gən]       sagen                                           

[ӡ] [ӡeni:]          Genie                                           

[j]  [ja:]               ja                                                 

[tʃ] [tʃeҫiʃ]        tschechisch                               

[рf] [gɪpfəl]      Gipfel

Das Passiv (Пасивний стан)

Пасивний стан (Passiv) часто вживається в сучасній німецькій мові. Особливо часто пасив зустрічається в технічній і науковій лі­тературі.

Різниця між Aktiv і Passiv:

  1. в активній формі підмет є особою або предметом, що виконує дію:

Aktiv: Man baut in unserer Straße ein neues Haus. – На нашій вулиці будується новий будинок.

В пасивній формі підмет не виконує ніякої дії, навпаки, дія спрямована на нього:

Passiv: Ein neues Haus wird in unserer Straße gebaut. – На нашій вулиці будується новий будинок.

Порівняйте:

Aktiv: Wir lesen die deutschen Bücher und Zeitungen.  Passiv: Die deutschen Bücher und Zeitungen werden von uns gelesen.

Утворення Passiv 

Passiv утворюється від перехідних дієслів. (Перехідні дієслова – дієслова, що вимагають додатку в Akkusativ, напр.: lesen – читати, machen – робити, bauen – будувати).

Увага! Перехідні дієслова haben — мати, besitzen — володіти, мати, bekommen — одержувати в пасивній формі не вживаються.

В німецькій мові розрізняють пасив дії (Vorgangspassiv) і пасив стану (Zustandspassiv, який ще називають Stativ). Порівняйте:

Vorgangspassiv: Das Haus wird gebaut. – Будинок будується.

Zustandspassiv: Das Haus ist gebaut. – Будинок побудований.

Якщо невідомо, хто виконує дію, в німецькій мові вживається безособовий пасив (subjektloses Passiv). Порівняйте:

Aktiv: Man diskutierte gestern sehr lange. Passiv: Es wurde gestern lange diskutiert. / Gestern wurde lange diskutiert. (Увага! Займенник “es” може стояти тільки на початку речення. Якщо на першому місці стоїть інший член речення, “es” не вживається.)

Aktiv: Man liest die deutschen Bücher und Zeitungen. Passiv: Die deutschen Bücher und Zeitungen werden gelesen.

Утворення і вживання часових форм пасиву

Пасив дії (Vorgangspassiv) утворюється за допомогою допоміжного дієслова werden і Partizip II відмінюваного дієслова. Пасив стану (Zustandspassiv) утворюється за допомогою допоміжного дієслова sein і Partizip II відмінюваного дієслова.

В пасивній формі змінюється тільки дієслово werden, при­чому в Perfekt і Plusquamperfekt вживається стара форма Par­tizip II цього дієслова — worden.

Відмінювання дієслова в Passiv

Präsens Passiv = Präsens від werden+Partizip II відмін, дієслова

ich werde gefragtdu wirst gefragt

er wird gefragt

wir werden gefragtihr werdet gefragt

sie werden gefragt

Präteritum Passiv = Präteritum від werden+Partizip II відмін, дієслова

ich wurde gefragtdu wurdest gefragt

er wurde gefragt

wir wurden gefragtihr wurdet gefragt

sie wurden gefragt

Perfekt Passiv=Perfekt від werden+Partizip II відмін, дієслова

ich bin gefragt wordendu bist gefragt worden

er ist gefragt worden

wir sind gefragt wordenihr seid gefragt worden

sie sind gefragt worden

Plusquamperfekt Passiv = Plusquamperfekt від werden+Partizip II відмін. дієслова
ich war gefragt wordendu warst gefragt worden

er war gefragt worden

wir waren gefragt wordenihr wart gefragt worden

sie waren gefragt worden

Futurum 1 Passiv = Futurum І від werden+Partizip II відмін, дієслова

ich werde gefragt werdendu wirst gefragt werden

er wird gefragt werden

wir werden gefragt werdenihr werdet gefragt werden

sie werden gefragt werden

З усіх часових форм пасиву найчастіше вживаються Präteritum і Präsens Passiv.

Вживання пасиву в реченні

  • В сучасній німецькій мові пасив вживається найчасті­ше, якщо не вказується дійова особа (предмет, інструмент тощо).

Наприклад: In unserem Land werden interessante wissenschaftliche Forschungen durchgeführt. – В нашій країні проводяться цікаві наукові дослідження.

Heines Werk „Die Harzrei­se“ wurde im Jahre 1824 veröf­fentlicht. – Твір Гейне «Подорож по Гарцу» був опублікований у 1824 році.

Особа (предмет), що виконує дію, виражається додатком з прийменником von, durch або mit.

Прийменник von вживається тоді, коли виконавець дії – особа, жива істота, колектив людей тощо.

z.B.: Das Auto wurde von meinem Vater repariert. – Машину відремонтував мій батько.

Прийменник mit вживається тоді, коли додаток позначає предмет, інструмент, обладнання тощо.

z.B.: Die Kontrollarbeiten werden mit dem roten Bleistift geprüft. – Контрольні перевіряються червоним олівцем.

Прийменник durch вживається, якщо додаток позначає природне або абстрактне явище.

z.B.: Das Kind wurde durch laute Musik geweckt. – Дитину розбудила голосна музика.

Порівняйте:

Der Aufsatz wurde von dem Bruder geschrieben. – Твір був написаний братом.

Viele Maschinen werden durch Elektrizität in Bewegung gesetzt. – Багато машин приводяться в рух за допомогою електрики.

Wir wurden durch laute Stimmen geweckt. – Нас розбудили гучні го­лоси.

Die Kontrollarbeit wird mit dem Bleistift nicht geschrieben. – Контрольна робота не пишеться олівцем.

Прийменник von вживається з назвами живих істот, при­йменник durch — з назвами предметів і позначеннями абстракт­них понять, при­йменник mit – з назвами предметів, інструментів тощо.

Інфінітив пасив (Infinitiv Passiv)

  • Інфінітив пасив утворюється з Partizip II відмінюва­ного дієслова і інфінітива дієслова werden: fragen — gefragt werden, schreiben — geschrieben werden.

Інфінітив пасив (gefragt werden, geschrieben werden) часто вживається в сполученні з модальними дієсловами.

Diese Aufgabe kann sehr leicht gelöst werden. – Ця задача може бути дуже легко розв’язана (Цю задачу можна дуже легко розв’язати.)

Die Arbeit soll in zwei Stun­den beendet werden. – Робота повинна бути закін­чена за дві години. (Роботу треба закінчити за дві годи­ни.)

Diese Fragen müssen be­sprochen werden. – Ці питання повинні бути обговорені. (Ці питання треба обговорити.)

Переклад пасиву українською мовою

Passiv перекладається українською мовою по-різному:

 1. дієсловами з часткою -ся, що має пасивне значення (діє­слово стоїть звичайно в Präsens):

Die Fahrkarten werden gewöhnlich im Voraus verkauft. – Білети зазвичай продаються заздалегідь.

2. сполученням дієслова бути з пасивним дієприкметником:

Das periodische System wurde von Mendelejew entdeckt. – Періодична система елементів була відкрита Менделєєвим.

3. активною формою дієслова — особовою або неозначено-особовою, окільки пасивна форма вживається в українській мові значно рідше, ніж в німецькій.

Das Gedicht von J. Becher „In meiner Mutter Garten“ wurde von dem Schüler sehr ausdrucksvoll aufgesagt. – Учень прочитав дуже ви­разно вірш й. Бехера «В саду моєї матері» (особова форма).

Der Arzt wurde zu dem Kranken gerufen. – Лікаря викликали (покли­кали) до хворого (неозначено- особова форма).

Der Plural der Substantive (Множина іменників)

В українській мові множина іменників утворюється за допомогою відмінкових закінчень. В німецькій мові на відміну від української для утворення множини використовуються інші засоби:

  1. Суфікси -е, -(e)n, -er, -s: der Tisch — die Tische; die Zeitung — die Zeitungen; das Bild — die Bilder; der Klub — die Klubs
  2. Умлаут: der Vater — die Väter; der Ofen — die Öfen
  3. Артикль: der Orden — die Orden; der Wagen — die Wagen

Ці засоби утворення множини можуть сполучатися (пор.: das Buch — die Bücher), але основним засобом є суфікси.

В німецькій мові є п’ять типів утворення множини залежно від суфіксів множини.

Якщо умовним знаком (- – -) позначити іменник, а знаком (••) позначити умлаут, то утворення множини можна схематично зобразити так:

І        тип (- – -)е,  (-•• -) е       die Tische, die Schränke

II       тип (—)(e)n             die Zeitungen

III      тип (- – -)er, (-•• -)er     die Bilder, die Bücher

IV      тип (- – -), (-•• -)           die Wagen, die Öfen

V       тип (- – -)s                     die Klubs

До кожного типу утворення множини належать іменники того чи іншого роду. Так, до І типу належить більшість іменни­ків чоловічого роду, до II — більшість іменників жіночого роду, до III — більшість іменників середнього роду, до IV — імен­ники чоловічого і середнього роду і до V — деякі іменники чоло­вічого і середнього роду, запозичені головним чином з англій­ської і французької мов.

В наведеній нижче таблиці показано, які групи іменників належать до того чи іншого типу утворення множини і які фор­ми вони багать у множині. До таблиці включені також іменни­ки іноземного походження, які підлягають правилам утворення множини в німецькій мові.

I тип

(—  —  —)e

(—  ¨  —)e

1. Більша частина іменників чоловічого роду:

а) der Berg (гора) die Berge der Hof (подвір’я) die Höfe
der Pilz (гриб) die Pilze der Kopf (голова) die Köpfe
der Preis (ціна) die Preise der Kampf (боротьба; бій) die Kämpfe
der Pelz (хутро) die Pelze der Raum (приміщення) die Räume
der Ring (кільце) die Ringe der Stuhl (стілець) die Stühle
der Krieg (війна) die Kriege der Sohn (син) die Söhne
der Tisch (стіл) die Tische
b) der General

(генерал)

die Generale Іменники: der Abend (вечір), der Beruf (професія), der Besuch (відві­дування), der Erfolg (успіх), der Monat (місяць), der Arm (рука), der Hund (собака), der Punkt (крапка), der Stoff (матерія), der Tag (день) у множині умлаута не приймають. Пор.: der Tag — die Tage.
der Offizier (офіцер) die Offiziere
der Ingenieur (інженер) die Ingenieure
2. Багатоскладові і деякі односкладові іменники середнього роду: 3. Група односкладових іменників жіночого роду:
а) das Beispiel (приклад) die Beispiele die Bank (лавка)   die     Bänke

die Wand (стіна)   die     Wände

die Frucht (фрукт)         die     Früchte

die Nuss,(горіх)    die     Nüsse

die Gans (гусак)   die     Gänse

die Kuh (корова)  die     Kühe

die Maus (миша)  die     Mäuse

die Kraft (сила)     die     Kräfte

die Macht (влада) die     Mächte

die Stadt (місто)   die Städte

das Heft (зошит) die Hefte
das Bein (нога) die Beine
das Ereignis (подія) die Ereignisse
б) das Diktat (диктант) die Diktate
das Dokument (документ) die Dokumente
das Lineal (лінійка) die Lineale
das Objekt (додаток) die Objekte
das Resultat (результат) die Resultate
das Substantiv (іменник) die Substantive

ІІ тип

(– – –) (е) n

1. Всі багатоскладові і більша частина односкладових іменників жіночого роду:

а) die Tafel (дошка) die Tafeln
die Klasse (клас) die Klassen
die Tür (двері) die Türen
die Lehrerin (вчителька) die Lehrerinnen *
б) die Fakultät (факультет) die Fakultäten
* Зверніть увагу на подвоєння приголосного n у множині

2. Деякі іменники чоловічого роду:

а) що закінчуються на -е:

в) такі слова:

der Knabe (хлопець) die Knaben der Held (герой) die Helden
der Hase (заєць) die Hasen der Mensch (людина) die Menschen
der Name (ім’я) die Namen der Nachbar (сусід) die Nachbarn
der Buchstabe (буква) die Buchstaben der Staat (держава) die Staaten
б) слова з іноземними суфіксами at, –ant, –et, –ent, –ist та ін. (з наголосом на суфіксі), що означають звичайно осіб чоловічої статі: der Vetter (двоюрідний брат) die Vettern
der Student (студент) die Studenten der Schmerz (біль) die Schmerzen
der Aspirant (аспірант) die Aspiranten

3. Група іменників середнього роду:

das Auge (око) die Augen
das Bett (ліжко) die Betten
das Ende (кінець) die Enden
das Hemd (сорочка) die Hemden
das Interesse (інтерес) die Interessen

Ш тип

(—  —  —)er

(—  ¨  —)er

1. Більшість односкладових іменників середнього роду:

das Bild (картина) die Bilder das Buch (книжка) die Bücher
das Brett (дошка) die Bretter das Fach (предмет) die Fächer
das Kleid (плаття) die Kleider das Dach (дах) die Dächer
das Lied (пісня) die Lieder das Haus (будинок) die Häuser
das Volk  (народ) die Völker
Іменники: das Boot, das Haar, das Jahr, das Pult, das Schaf утворю­ють множину за першим типом, причому голосні а, о, u умлаута не при­ймають. Пор.: das Jahr — die Jahre.

2. Невелика група іменників чоловічого роду:

der Mann (чоловік) die Männer

der Rand (край) die Ränder

der Wald (ліс) die Wälder

IV тип

(—  —  —)er

(—  ¨  —)er

1. Всі іменники чоловічого роду на er, –el, –en:

der Lehrer  (учитель) die Lehrerder Schüler  (учень) die Schüler

der Ordner (черговий) die Ordner

der Onkel (дядько) die Onkel

der Orden (орден) die Orden

der Wagen  (автомо­біль) die Wagen

der Bruder (брат) die Brüderder Vater (батько) die Väter

der Mantel (пальто) die Mäntel

der Apfel (яблуко) die Äpfel

der Garten (сад) die Gärten

der Ofen (піч) die Öfen та ін.

2. Всі іменники середнього роду

а) на er, el, –en:das Banner (прапор) – die Banner

das Fenster (вікно) – die Fenster

das Messer (ніж) – die Messer

das Muster (зразок) – die Muster

das Zeichen (знак) – die Zeichen

б) з суфіксами -chen, -lein:das Stühlchen (стільчик) – die Stühlchen

das Tischlein (столик) – die Tischlein

в) з префіксом geі суфіксом -е:das Gebäude (будинок) – die Gebäude

das Gebirge (гори) – die Gebirge

3. Два іменники жіночого роду:

die Mutter (мати) die Mütter           die Tochter (дочка) die Töchter

 V тип

(—  —  —)s

1. Іменники чоловічого і середнього роду, запозичені головним чином з англійської і французької мов:

Чоловічого роду

der Klub der Chef (клуб)

(начальник)

die Klubs

die Chefs

Середнього роду

das Autodas Cafe

das Hotel

das Kino

das Sofa

(автомобіль)(кафе)

(готель)

(кіно)

(диван)

die Autosdie Cafes

die Hotels

die Kinos

die Sofas

2. Суфікс –s приєднується до складноскорочених слів:

der LKW вантажний автомобіль   die LKWs

Утворення множини деяких іноземних слів

Іменники чоловічого роду на -оr мають у множині різ­ну форму залежно від наголосу. Якщо наголос переходить у множині з кореня на суфікс, то іменник має у множині суфікс -еn; якщо наголос не змінюється, то іменник має суфікс -е. Порівняйте:

der Doktor (доктор) — die Doktoren; der Professor (професор) — die Professoren;

der Direktor (директор) — die Direktoren; der Major (майор) — die Majore

Деякі іменники іноземного походження утворюють множину не за загальними правилами: вони втрачають свій словотворчий суфікс і приймають суфікс множини -еп, який приєднується безпосередньо до основи.

das Datum (дата) — die Daten; das Museum (музей) — die Museen;

das Technikum (технікум) — die Techniken; das Verb (um) (дієслово) —die Verben;

das Auditorium (аудиторія) — die Auditorien; das Laboratorium (лабораторія) — die Laboratorien; das Studium (заняття) — die Studien; das Stadion (стадіон) — die Stadien;

das Drama (драма) — die Dramen; das Thema (тема) — die Themen та інші.

Суфікс -ien приймають у множині такі іменники:

das Adverb (прислівник) — die Adverbien; das Partizip (дієприкметник) — die Partizipien; das Prinzip (принцип) — die Prinzipien; das Material (матеріал) — die Materialien.

Іменник der Kasus (відмінок) не має у множині ніякого суфікса — die Kasus, а іменник das Komma (кома) має у мно­жині дві форми — die Kommas і die Kommata.

Die Substantive, die nur im Singular oder Plural gebraucht werden

(ІМЕННИКИ, ЯКІ ВЖИВАЮТЬСЯ ТІЛЬКИ В ОДНИНІ АБО ТІЛЬКИ У МНОЖИНІ)

Більшість іменників вживається в обох мовах як в од­нині, так і у множині, але деякі іменники вживаються тільки в однині або тільки у множині.

Іменники, які вживаються тільки в однині, в німецькій і в українській мовах, як правило, збігаються.

die Butter масло, die Milch молоко, das Fleisch м’ясо, die Ruhe спокій, die Liebe любов

Іменники, які вживаються тільки у множині, в німецькій і українській мовах часто не збігаються. Порівняйте:

німецькою (в однині і множині)    українською (тільки у множині)

die Brille — die Brillen                    окуляри

die Schere — die Scheren                 ножиці

der Schlitten — die Schlitten            сани

Збігаються:

die Ferien                   канікули

die Eltern                   батьки

die Leute                    люди

Рід німецьких іменників (das Geschlecht der Substantive)

Рід іменників у німецькій і в українській мовах може збіга­тися. Порівняйте: der Tisch (чол. р.) – стіл (чол. р.),  die Tasse (жін. р.) – чашка (жін. р.), das Fenster (середн, р.) – вікно (середн, р.)

Часто рід іменників не збігається. Порівняйте: die Stadt (жін. р.) – місто (середн., р.), der Baum (чол. р.) – дерево (середн., р.),  das Buch (середн, р.) – книжка (жін. р.),  die Feder (жін. р.) – перо (середн, р.),  das Heft (середн, р.) зошит (чол. р.)

Не збігається рід і в деяких словах, які в німецькій і україн­ській мовах запозичені з інших мов, хоча ці слова мають одна­кове значення і майже одну й ту саму форму.

Рід іменників можна визначити:

1) за артиклем, якщо іменник стоїть у називному відмінку однини: der Tag (день) der — артикль чоловічого роду, die Tafel (дошка) die — артикль жіночого роду, das Wetter (погода) das — артикль середнього роду

2) за узгодженням прикметника або займенника з імен­ником: dieser schöne Tag — цей чудовий день,  diese schwarze Tafel — ця чорна дошка,  dieses kalte Wetter — ця холодна погода

3) за значенням (див. нижче)

4) за формою, в основному за суфіксами (див. нижче).

В деяких випадках рід іменників можна визначити за типом його відміни або за формою утворення множини.

Примітка: В словниках чоловічий рід іменників позначається буквою т, жіночий — буквою f, середній — буквою п. Наприклад: Tisch т; Tafel f; Wetter п.

Визначення роду іменників за значенням і за формою

1. До чоловічого роду належать

за значенням

1. Слова, що позначають:

а)      осіб чоловічої статі: der Mann — чоловік,  der Junge — хлопець, der Held — герой

б)      тварин чоловічої статі: der Bär — ведмідь, der Löwe — лев *

* В назвах деяких тварин рід іменників не відбиває статі: der Frosch — жаба, die Gans — гусак, das Pferd — кінь, das Schaf — вівця, das Schwein — свиня.

2. Назви:

а)      пір року: der Winter — зима, der Frühling — весна, der Sommer — літо, der Herbst — осінь

б)      місяців: der Januar — січень, der Februar — лютий, der März — березень та ін.

в)      днів тижня: der Montag — понеділок, der Dienstag — вівторок, der Mittwoch — середа та ін.

г)       частин доби:

der Tag — день, der Abend — вечір, der Morgen — ранок, але: die Nacht — ніч

3. Назви небесних світил (за­гальні і власні): der Stern — зірка, der Planet — планета, der Mond — Місяць,  der Mars — Марс, der Saturn — Сатурн, але: die Venus — Венера

4. Назви сторін світу:

der Norden — північ, der Süden — південь, der Westen — захід, der Osten — схід

5. Назви більшої частини гір і гірських масивів: der Ural — Урал; der Kasbek — Казбек; der Harz — Гарц; der Brocken — Брокен; der Olymp — Олімп

Примітка. Назви деяких гір­ських масивів вживаються тільки у множині. Наприклад: die Alpen — Альпи; die Pyrenäen — Піренеї; die Ardennen — Арденни

6. Назви опадів: der Regen — дощ, der Schnee — сніг, der Hagel — град, der Nebel—туман, der Reif — іній

7. Назви грошових одиниць: der Euro – євро, der Schilling — шилінг, der Dollar — долар, der Frank — франк; але: die Hrywnja, die Kopeke — копійка, die Krone — крона

за формою

1. Більша частина іменників, утворених від дієслівних основ: 

а) найчастіше зі зміною кореневого голосного: der Gang (від gehen) — хід, хода;  der Schritt (від schreiten) — крок; der Sprung (від springen)—стрибок; der Unterschied (від unterscheiden) — відмінність

б) без зміни кореневого голос­ного: der Beginn (від beginnen)—початок; der Lauf (від laufen) — біг; der Vorschlag (від vorschlagen) — пропозиція

2. Іменники з суфіксами: -er: der Flieger — льотчик; der Schüler — учень; -el: der Flügel — крило; рояль; -ner: der Redner — промовець; der Amerikaner—американець; -ler: der Künstler — художник; ling: der Jüngling — юнак, der Feigling — боягуз

3. Запозичені іменники з суфік­сами: at: der Soldat — солдат; et: der Athlet — атлет; ant: der Aspirant — аспірант; der Praktikant — практикант; ent: der Student — студент; -är: der Sekretär — секретар; eur: der Monteur — монтер; der Ingenieur — інженер; ier: der Offizier — офіцер; or: der Traktor — трактор; der Professor — професор

2. До жіночого роду належать:

1. Слова, що означають:а) осіб жіночої статі: die Frau — жінка; die Mutter — мати; die Tochter —дочка; але: das Mädchen—дівчина

б) тварин жіночої статі: die Kuh — корова; die Ziege — коза; die Katze — кішка;  але: das Huhn — курка; das Schaf — вівця

2. Назви більшої частини дерев і квітів: die Tanne — ялина; die Kiefer — сосна; die Linde — липа; die Birke — береза; die Rose — троянда; die Tulpe — тюльпан; die Aster — айстра

3. Назви багатьох плодів і ягід: die Apfelsine — апельсин; die Birne — груша; die Kirsche — вишня; die Mandarine — мандарин; die Nuss — горіх; die Tomate — помідор; die Zitrone — лимон; але: der Apfel — яблуко; der Pfirsich — персик

4. Більша частина назв паропла­вів і літаків: die „Odessa“ — «Одеса»; die „Nautilus” — «Наутілус»; die TU —ТУ

за формою

1. Іменники з суфіксами: -іп а) die Lehrerin — вчителька, die Freundin — подруга; b) die Bärin — ведмедиця, die Löwin — левиця -ung: die Bearbeitung — обробка, die Bildung — освіта: heit: die     Freiheit — свобода, die Schönheit — краса; -keit: die Neuigkeit — новина, die Tapferkeit — хороб­рість; -schaft: die   Gesellschaft — суспіль­ство; -ei: die     Wäscherei — пральня, die Bäckerei — булочна

2. Запозичені іменники з суфік­сами:-іе: die Theorie — теорія, die Melodie—мелодія; ik: die Politik — політика, die Fabrik — фабрика, die Technik — техніка; ion: die Union — спілка; tion: die Revolution — революція, die Organisation — організація; tat: die Elektrizität — електрика; die Universität — університет; die Qualität — якість; ur: die Zensur — оцінка; die Kultur—культура; die Natur — природа, натура.

3. До середнього роду належать

за значенням:

1. Назви дітей та молодих тварин: das Kind — дитина, das Lamm — ягня, das Kalb — теля, das Ferkel — порося

2. Назви більшої частини країн:(das) Polen — Польща, (das) Deutschland — Німеччина, (das) England — Англія, (das) Belgien — Бельгія, (das) Frankreich — Франція, (das) Italien — Італія, (das) Österreich — Австрія, (das) Spanien—Іспанія, (das) Indien — Індія, (das) China — Китай та ін.

До виключень належать такі назви країн:

а)       жіночого роду: die Deutsche Bundesrepublik — Фе­деративна Республіка Німеччи­на, die Schweiz — Швейцарія, die Mongolei — Монголія, die Slowakei — Словаччина, die Türkei — Турція

б)      чоловічого роду: der Sudan — Судан, der Iran — Іран, der Irak — Ірак *

Назви деяких країн вживаються тільки у множині: die Niederlande (Нідерланди), die USA (США), die Vereinigten Staaten (Сполучені Штати)

3. Назви міст: (das) Warschau — Варшава, (das) Prag — Прага, (das) Berlin — Берлін, (das) Paris — Париж, (das) London—Лондон, (das) New York—Нью-Йорк

4. Назви металів та інших хіміч­них елементів: das Eisen — залізо, das Gold—золото, das Uran — уран, das Jod — йод; але: der Stahl—сталь.

за формою

1. Іменники з суфіксами: chen: das Kätzchen — кішечка, das Häuschen — будиночок; -lein: das Tischlein — столик; das Bächlein — струмочок; -el: das Drittel—третина; das Viertel — чверть, четвер­та частина; das Zehntel — десята частина.

2. Запозичені іменники з суфік­сами: -(і)ит: das Studium — навчання, за­няття; das Museum — музей; -ment: das Parlament — парламент; das Instrument — інструмент

Примітка. Крім наведених вище суфіксів, в ні­мецькій мові є й інші: -е, – en, –nis, –sei (sal), tum. Проте ці суфікси не зв’язані з яким-небудь одним родом. Так, наприклад, суфікс зустрічається в іменниках чоловічого, жіночого і середнього родів (пор. der Junge — хлопець, die Wärme — тепло, das Gebäude — будівля); суфікс nis в іменниках середнього і жіночого родів (пор. das Ereigms — подія, die Kenntnis— знан­ня). Рід таких іменників треба заучувати.

Рід деяких кореневих іменників можна визначити за значенням,  проте в пере­важній більшості випадків його треба запам’ятовувати. Рід по­хідних іменників, як це показано вище, допомагають визначити суфікси. Разом з тим суфікси допомагають краще зрозуміти і значення іменників. Так, суфікс -er позначає часто дійову особу, професію (der Arbeiter — робітник, der Lehrer — учитель), суфікс -ung звичайно позначає дію, процес (die Übung — впра­ва, die Forschung — дослідження). Суфікси -chen і -lein змен­шувальні (das Häuschen — будиночок, das Büchlein — кни­жечка).

Префікси іменників (Un-, Miss-, Ur-) не допомагають визна­чити рід іменника. Винятком є префікс Ge-. Іменники з цим префіксом (іноді в сполученні з суфіксом -е) є здебільшого се­реднього роду (das Gemüse — овочі, das Getreide — урожай, das Gebäude — будинок, будівля).

Рід складних іменників

Рід складних іменників (das zusammengesetzte Sub­stantiv) залежить від роду основного (визначального) слова (das Grundwort).

Основне слово — це друга складова частина складного сло­ва; перша частина називається визначальним словом (das Be­stimmungswort).

Складний іменник: Визначальне слово Основне слово
das Naturmuseum =(музей природи) die Natur +(природа) das Museum (музей)

Складне слово das Naturmuseum — середнього роду, тому що основне слово — das Museum  — середнього роду.

Складний іменник може складатися з двох, трьох і більше слів. Тому як визначальне слово, так і основне можуть бути в свою чергу складними словами. Порівняйте: der Schlittschuhläufer (Складний іменник) (ковзаняр) = der Schlittschuh (Визначальне слово) +  der Läufer (Основне слово)

das Weltfestspiel  =  die Welt  +  das Festspiel

 Проте незалежно від кількості слів, що входять до складно­го іменника, він розглядається як складений з двох частин і його рід завжди визначається за основним словом, а наголос падає на визначальне слово.

der ‘Bahnhof (die Bahn + der Hof) — вокзал;

der Personenkraftwagen (die Person + der Kraftwagen) — легковий автомобіль.

Примітка. Основним словом складного іменника може бути тільки іменник. Як визначальне слово виступають різні частини мови: іменник в однині і множині — das Tonband (магнітофонна стрічка), die Gemäldegalerie (картинна галерея); дієслово (вірніше, його корінь або основа) — der Lese­saal (читальний зал); прикметник або прислівник у короткій формі — die Großmutter (бабуся), das Frühstück (сніданок); прийменник — das Nebenzim­mer (сусідня кімната).

Слова, що входять до складу складного іменника, приєдну­ються одне до одного або безпосередньо, або за допомогою сполучних елементів -(e)s, -(е)n:  der Klassenleiter    —  класний керівник. При читанні сполучні елементи відносяться до першого слова.

Абревіатури (die Abbreviaturen)

В сучасній німецькій мові поширені не тільки складні, а й складноскорочені слова – абревіатури (die Abbreviaturen).

В складноскорочених словах можуть бути скорочені всі еле­менти (die BRD — ФРН) або перший елемент скорочений, а другий зберігається повністю (die U-Bahn = die Untergrund­bahn — метро).

Рід складноскорочених слів визначається за родом основно­го слова (тобто так само, як і в складних словах).

 Абревіатура Визначальне слово Основне слово Переклад
der PKW Personen- -kraftwagen (m)  
der LKW Last- -kraftwagen (m) вантажна автомашина
das E-Werk Elektrizitäts- -werk (n) електростанція
die U-Bahn Untergrund- -bahn (f) метро
das U-Boot Untersee- -boot (n) підводний човен

В німецькій мові деякі слова скорочуються так, що зали­шається тільки якась частина слова — початок або кінець. Наприклад: замість die Universität (університет) — die Uni, замість der Autobus (автобус) — der Bus. Скорочене таким спо­собом слово зберігає рід повного слова (пор.: die Universität — die Uni).

Рід субстантивованих частин мови

Різні частини мови можуть вживатися як іменники. Субстантивовані частини мови пишуться, як і всі іменники, з ве­ликої букви.

Найчастіше субстантивуються дієслова в інфінітиві, прикмет­ники, дієприкметники і числівники.

Субстантивований інфінітив завжди середнього роду: das Lesen (читання), das Leben (життя), das Gehen (ходьба), das Lachen (сміх) та інші.

Рід субстантивованих прикметників, дієприкметників і по­рядкових числівників визначається за таким правилом: якщо вони означають особу, то належать до чоловічого або жіночого роду; якщо це абстрактне поняття, то до середнього роду.

Субстантивовані кількісні числівники жіночого роду.

Вони вживаються:

1) для позначення цифр: die Acht — цифра «ві­сім»;

2) для позначення оцінок: die Zwei — два, die Fünf — п’ять;

3) як назви спортивних команд за кількістю гравців: die Elf — футбольна команда.

Використання роду для розрізнення омонімів

В сучасній німецькій мові часто розрізняють значення іменників-омонімів за допомогою роду.  Порівняйте:

der Band

der Kiefer

der Leiter

der See

том

щелепа

керівник

озеро

das Band

die Kiefer

die Leiter

die See

стрічка

сосна

драбина

море

 

Артикль (der Artikel)

DER ARTIKEL  (АРТИКЛЬ)

Allgemeines (ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ) 

В німецькій мові іменник вживається в супроводі служ­бового слова, яке називається артиклем. Артикль  буває  двох  видів:   означений   (der bestimmte Artikel)  і неозначений  (der unbestimmte Artikel). У таблицях наведено відмінювання артиклів, яке треба запам’ятати.

Означений артикль (der bestimmte Artikel)

Однина (Singular)

Відмінок чоловічий рід (m.)  жіночий рід (f.)

середній рід (n.)

Nominativ

der

die

das

Genitiv

des

der

des

Dativ

dem

der

dem

Akkusativ

den

die

das

 

Множина (Plural)

Nominativ                              die
Genitiv                              der
Dativ                              den
Akkusativ                              die
         

  Неозначений артикль (der unbestimmte Artikel)

Однина (Singular)

Відмінок

чоловічий рід (m.)  жіночий рід (f.) середній рід (n.)

Nominativ

ein

eine

ein

Genitiv

eines einer

eines

Dativ

einem

einer

einem

Akkusativ

einen eine

ein

Множина (Plural)
Множині іменника з неозначеним артиклем відповідає так звана нульова форма артиклю (der Nullartikel)

За означеним артиклем можна визначити рід іменника. Наприклад:

der Маnn (чоловік) – іменник чоловічого роду

das Кіnd (дитина) – іменник середнього роду

die Fгаu (жінка) – іменник жіночого роду

die Sее (море) – іменник жіночого роду

das Вild (картина) – іменник середнього роду

das Вегg (гора)  – іменник середнього роду

Неозначений артикль на відміну від означеного артикля вка­зує лише на жіночий рід, оскільки форми артикля чоловічого і се­реднього родів збігаються.

Порівняйте: еіп Мапп — еіп Kind, але: еіпе Frau.

За артиклем можна визначити число  іменника. Наприклад:

Однина

Множина

das Fenster

 

das Zimmer

вікно

 

кімната

die Fenster

 

die Zimmer

вікна

 

кімнати

Deklination des Artikels (Відмінювання артикля)

В німецькій мові чотири відмінки:

Nominativ— називний відмінок

Genitiv — родовий відмінок

Dativ — давальний відмінок

Akkusativ — знахідний відмінок       

   

Відмінювання означеного артикля

Відмінювання неозначеного артикля

Число

Відмі-нок Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід Чоловічий

 

рід

Середній

 

рід

Жіночийрід

Sin-

 

gular

Nom.       der              das die еіn                    еіn еіnе
Gen. des der еіnеs еіnег
Dat. dem der еіnеm еіnег
Akk.        den             das die еіnеn                еіn еіnе
Plu-

 

ral

Nom. die die  

 

Множини   немає

Gen.

 

Dat.

der

 

den

der

 

den

Akk. die die

Зверніть увагу на збіг форм артиклів у деяких відмінках.

 

Der Gebrauch des unbestimmten Artikels (Вживання неозначеного артикля)

Неозначений артикль вживається в таких випадках:

 1) коли говорять про предмет, не виділяючи в ньо­му особливих ознак, що відріз­няють його від інших однорід­них предметів.

 2) коли предмет називається вперше, коли він невідомий або маловідомий тому, хто говорить (пише), або хто слухає (читає).

3) після дієслова haben і виразу es gibt:

Er hat eine Schwester. – У нього є сестра.

Hier gibt es einen Lesesaal. – Тут є читальний зал.

4)  в іменному присудку (перед іменником, який вживається як предикатив):

Erfurt ist eine Blumenstadt. – Ерфурт — місто квітів.

Das war eine sehr wichtige Frage. – Це було дуже важливе питання.

5) перед іменником в порівняннях:

Er schwimmt wie ein Fisch. – Він плаває як риба.

Das Fehlen eines Artikels (ВІДСУТНІСТЬ АРТИКЛЯ)

Артикль пропускається в таких випадках:

1)  якщо перед іменником стоїть займенник або кількісний числівник.           Порівняйте:

Die Feder — meine Feder — zwei Federn.

перо — моє перо — два пе­ра;

das Heft — dieses Heft — alle Hefte.

зошит — цей зошит — усі зошити.

Примітка. В деяких випадках, наприклад, коли йдеться про предме­ти, добре відомі тим, хто говорить, перед сполученням іменника з кількісним числівником вживається означений артикль.

Hans,  Karl  und  Erich  sind  gute Schwimmer. – Ганс, Карл і Еріх — добрі плав­ці.

Die  drei   Freunde  gehen oft zusammen baden. – Троє друзів часто ходять разом купатися.

2) у множині, якщо в однині іменник вживався з неозначе­ним артиклем:

Hier steht eine Tasse.  Hier stehen Tassen. – Тут стоїть чашка. Тут стоять чашки.

Das ist eine Schultasche. Das sind Schultaschen. – Це портфель школяра. Це портфелі школярів.

3) у звертаннях:

 Kinder, hört zu! Діти, слухайте!

Junge, steh auf! Хлопче, встань!

4) якщо перед іменником стоїть означення в родовому від­мінку:

 Annas Eltern sind Arbeiter. Батьки Ганни — робітники.

5) перед назвами міст і країн середнього роду:

 Berlin liegt an der Spree. Берлін розташований на Шпрее.

Zwei große deutsche Städte tragen den gleichen Namen: das sind Frankfurt am Main und Frankfurt an der Oder. Два великих німецьких мі­ста мають одну й ту ж назву: це Франкфурт на Майні і Франкфурт на Одері.

Paris ist die Hauptstadt Frankreichs. Париж — столиця Франції.

Якщо ж назви міст і країн середнього роду вживаються з означенням, то перед ними ставиться означений артикль:

Das heutige Berlin ist sehr schön. Берлін сьогоднішнього дня дуже гарний.

Назви країн жіночого роду вживаються з означеним артиклем:

Die Hauptstadt der Slo­wakei ist Bratislava.

Genf befindet sich in der Schweiz. Женева знаходиться у Швейцарії.

6) перед власними іменами:

 Bertolt Brecht ist ein be­kannter deutscher Dramatiker.

Бертольт Брехт — відомий німецький драматург.

Але власні імена вживаються з означеним артиклем, якщо перед ними стоїть означення:

Schon mit acht Jahren gab der kleine Ludwig van Beethoven sein erstes Konzert.Вже у вісім років маленький Людвіг ван Бетховен дав свій перший концерт.

7) перед іменниками, що означають назви речовин:

 Trinken Sie gern Kaffee? Чи Ви охоче п’єте каву?

Порівняйте:

1. Er hat ein Lehrbuch gekauft. – Він        купив підручник. Er hat das Lehrbuch für die zehnte Klasse ge­kauft.- Він купив підручник для де­сятого класу.
2. Die Lehrerin spricht mit einem Schüler. Вчителька розмовляє з уч­нем. Die Lehrerin spricht mit dem besten Schüler un­serer Klasse.Вчителька     роз­мовляє   з   кращим учнем нашого кла­су.
3. Hier liegt ein blaues Heft. Тут  лежить синій зошит. Hier liegt das blaue Heft deines Freundes. – Тут лежить си­ній зошит твого друга.
4. Auf dem Tisch stand eine  kleine Vase.На столі сто­яла маленька ваза. Stell die Vase mit den Blumen auf den Tisch! – Постав    вазу    з квітами на стіл!
5. Sie liest eine interessante      Zeitung.- Вона читає цікаву газету. Sie liest die heutige Zeitung. – Вона  читає сьо­годнішню газету.

Пояснення до прикладів

Якщо означення вказує на ознаку, яка мало відрізняє цей предмет від інших, то в цьому випадку вживається неозначений артикль (див. прикла­ди 3, 4, 5).

Якщо означення вказує на ознаку, яка в значній мірі відрізняє цей предмет від інших, то вживається означений артикль. Саме тому означений артикль звичайно стоїть перед прикметником у найвищому ступені (див. при­клад 2а), перед порядковим числівником (див. приклад 1а) і перед іменни­ком, якщо означення виражене іншим іменником у родовому відмінку (див. приклад За) або іменником з прийменником (див. приклади 1а, 4а).

Примітка. Як видно з усіх наведених прикладів, артикль з німецької мови не перекладається, це – службове слово. У тих випадках, коли на derdiedas падає наголос, ці слова є вказівними займенниками і перекла­даються вказівними займенниками цей, ця, це або той, та, те залежно від загального змісту. Наприклад: Das ist ja eben ‘der Junge.  Це якраз і є цей (той) хлопець! 

‘Der Junge kann es schaffen. Цей (той) хлопець може це зро­бити.

Неозначений  артикль  іноді  відповідає  займенникам один, якийсь. Наприклад:

Das hat mir ein Schriftsteller erzählt. – Це    мені    розповів    один письменник.

Komm ans Telefon! Ein Mädchen ruft dich an. – Підійди до телефону! Тобі телефонує якась дівчина.